Хірург від Бога

Шановна редакціє газети «День»!

Хоч із запізненням, але хочу подякувати вам за цікаву статтю Оксани Омельченко «Пацієнту — два місяці» («День» за 22 жовтня 2003 р.) про кардіохірурга від Бога Тодурова Бориса Михайловича. Хочу також доповнити розповідь про цю чудову людину і лікаря.

На прийомі у Бориса Михайловича я була у травні 2003 року. Дізнавшись, що я з Маріуполя, відклавши свої справи, Борис Михайлович відразу ж прийняв мене з сестрою. З першої ж хвилини розмови нас вразило те, з якою увагою і теплотою Борис Михайлович вислухав нас, і він викликав прихильність до себе не тільки як лікар, але і як людина. Борису Михайловичу я повірила відразу, і мене охопило почуття гордості за нашого земляка. Б. Тодуров народився у 1965 році у Києві, але його коріння з селища Ялта м. Маріуполя, де жили його батьки.

Мені було встановлено діагноз — протезування аортального та мітрального клапанів. Зважитися на таку операцію мені було непросто як морально, так і матеріально, але віра у цю людину і підтримка рідних привели мене ще раз до київського Інституту хірургії і трансплантології. 28 жовтня 2003 року Борис Михайлович і його команда виконали найскладнішу операцію з пересадки серця. Саме у ці дні я перебувала у лікарні і разом з усіма переживала за пацієнта, який чекав донорське серце більше дев’яти місяців. Завдяки високому професіоналізму всіх співробітників відділення операція пройшла успішно і людині було подаровано друге життя.

Перед випискою я ще раз побувала у кабінеті Бориса Михайловича і дізналася, що він уже заступник директора інституту. Борис Михайлович побажав здоров’я мені і усім маріупільцям.

Через вашу газету хочу ще раз подякувати Борисові Михайловичу Тодурову, лікарю Олександру Івановичу Миронюку, лікарю-хірургу Гаврилу Ігоревичу Ковтуну, кардіологу Наталi Іванівнi Вітковськiй, анестезіологу Миколi Васильовичу Гончаренку, всьому медичному персоналу відділення за доброту, увагу і тепло. Низький всім уклін.

З повагою Людмила АЗАМАТ, бібліотекар, сел. Сартана, Маріуполь