...А там — як суд вирішить

З 1 січня 2004 року в Україні набрали чинності нові Цивільний і Господарський кодекси. Однак у середовищі юристів, економістів і бізнесменів помітна розгубленість. Як застосувати два законодавчі акти однакової сили, що регулюють одні й ті самі відносини, причому багато в чому відрізняються один від одного, а нерідко і явно суперечать один одному? Зокрема, Господарський кодекс, на думку закордонних експертів, представляє, в основному, радянську економічну та правову школи. У зв’язку із цим на безлічі форумів і «круглих столів», проведених після ухвалення кодексів, юристи та підприємці наполягали на необхідності гармонізації цих законів.

Розглянемо деякі невідповідності. Виходячи з норм Господарського кодексу, підприємства бувають «комерційними» й «некомерційними». У Цивільному кодексі йдеться про «підприємницькі» й «непідприємницькі». Подібні розбіжності в термінології здатні спровокувати непередбачувані правові колізії. Впадає в очі й те, що Господарський кодекс створювався аж ніяк не в інтересах підприємців (запевнення, що звучали напередодні його затвердження в парламенті, справдилися з точністю до навпаки: кодекс насамперед захищає державу). Як інакше можна розцінити положення про те, що казенні підприємства не можуть визнаватися банкрутами? І це при тому, що вони є повноправними суб’єктами господарської діяльності нарівні з іншими.

Легко помітити, наскільки по-різному викладена в кодексах проблематика власності. У Цивільному кодексі «власність» не залежить від суб’єкта: чи то держава, чи то юридична або фізична особа — обсяг прав один і той самий. У Господарському кодексі з’являється концепція форм власності. Наприклад, передбачена «колективна власність», що саме собою є скоріше кроком назад, ніж прогресивним моментом. Загалом, базова категорія викладена в «найкращих» соціалістичних традиціях.

До такої поширеної форми господарювання, як акціонерні товариства, кодекси також підходять по-різному. Якщо Господарський передбачає існування відкритого й закритого акціонерних товариств і описує їхні відмінності, то Цивільний кодекс взагалі на цьому не зупиняється. Акціонерні товариства не можуть працювати без продуманих і вивірених правил обігу цінних паперів. Але в кодексах вони також виписані недостатньо чітко. У результаті можна дійти лише одного висновку: для нормального регулювання процесів господарювання без додаткових спеціальних законів не обійтися. Але чи будуть вони коли-небудь ухвалені, передбачити важко. Наприклад, як повідомив «День» член ради Асоціації юристів фондового ринку Анатолій Федоренко, проект закону «Про акціонерні товариства» зареєстрований у парламенті вже вчетверте. Проте, на думку юриста, виправляти згодом доведеться не лише спеціальне законодавство, а й самі кодекси. Федоренко зазначає, що запроваджене Господарським кодексом право суб’єктів господарювання встановлювати обмеження на обіг акцій у закритих товариствах — це саме те, чого давно прагнули ті, хто боявся допустити сторонніх інвесторів у свою «вотчину».

«Iз ухваленням двох нових кодексів найскладніше буде суддям», — упевнений генеральний директор Української юридично-інформаційної групи Володимир Державін. Однак у розмові з «Днем» він висловив припущення й щодо того, що підприємцям, бізнесменам, фундаторам акціонерних товариств буде ще складніше осягнути те смислове навантаження, що міститься в нових кодексах, і, відповідно, самостійно приймати правильні рішення.

Висловлюючи свої претензії авторам названих кодексів, чимало критиків, проте, знаходять для них і серйозне виправдання. На їхню думку, перед тим, як приймати такі в прямому значенні життєво важливі документи, як Цивільний і Господарський кодекси, суспільству варто було замислитися й обговорити багато важливих питань. Практично кожна розвинена нація визначила для себе, яким буде її «економічне диво». Яку економічну модель хочемо створити ми? На жаль, поки в Україні немає серйозних реалістичних досліджень щодо цієї проблеми, на які могли спиратися у своїй роботі творці кодексів. Схоже, вони рухалися до своєї мети мало не наосліп. Якби почали із цих питань, то й правові документи будувалися б під конкретне завдання, а не навмання. Можливо, що «зіткнення» двох кодексів стане тим «спалахом», який освітить не лише проблеми, а й шляхи їхнього вирішення.