ВЕРНІСАЖ
Барвистий спалах![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20031211/4225-5-2.jpg)
Барвистий спалах
Так назвала свою персональну виставку в галереї «Акварель» молода київська художниця Ганна Колос.
Перша і, здається, головна якість живопису Ганни Колос — різноманітність. Створюючи свої відносно невеликі за розміром картини, художниця безперервно експериментує, випробовуючи себе в найрізноманітніших манерах — від майже ілюзорного натюрморту під голландський до вишукано-лаконічних перетворених буденних сценок, намальованих двома-трьома фарбами і двома-трьома формами («Мрії»), від вигадливих символічних композицій, в яких кожний фрагмент прикрашено складною орнаментальною в’яззю, до зображення, перетвореного на копітку мозаїку з окремих мазків. При цьому неможливо звільнитися від думки, що живописному експерименту, що так широко проводиться, бракує певної мети, більш-менш ясного напряму. Ганна Колос, безумовно, веде наполегливий і напружений пошук себе, але, згадуючи, а то й просто повторюючи чужі й досить старі досягнення, вона навряд чи перебуває на правильному шляху.
Iдея ПСI
У галереї відділу мистецтв Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки відкрилася персональна виставка Володимира Заїченка, яку художник назвав «Ідея ПСІ».
Нефігуративна графіка Володимира Заїченка — нескінченний експеримент і цілком самодостатня гра, де задум художника постійно коригується, доповнюється, а часом і змінюється властивостями самого матеріалу (наприклад, акварелі). Цикли та серії, що з’являються в результаті (хоча назвати їх так можна лише із серйозним зауваженням), можуть бути досить об’ємними, але суцільними — й у сенсі цілісності, й у сенсі цілеспрямованості. При цьому варіаціям Володимира Заїченка, що втiленi у графiку, очевидно, гостро бракує динаміки відео-арту, який дозволив би композиціям буквально перетворюватися, перетікати одна в одну. Проте, кажуть, новий проект художника буде саме таким.