КОМЕНТАР «Дня»

— Львівщина є своєрідними воротами України в Європу, це своєрідний культурно-духовний ареал, який відкриває колосальний, набутий віками потенціал нашого народу, який свідчить, що ми є в Європі і є європейською державою давно. Наші зв'язки історичні, духовні є настільки переплетені та складні, що доведеться ще зробити колосальні дослідження. Навіть досвід Бориса Возницького, людини, яка напрацювала величезний матеріал, свідчить: роботи тут не на один десяток років. Ми сьогодні бачимо, скільки складних проблем накопичилося, і вирішити їх на місцевому рівні неможливо, потрібен державний рівень, за умови, звичайно, великої підтримки і великого зацікавлення регіону.

Мене вразила Жовква, її краса, її мистецькі надбання і її бажання відновити все це. Думаю, що Жовкву треба зробити взірцевою, пілотним проектом, щоб її досвід реставрації малих міст розповсюджувався цілою Україною. І в кожному містечку був створений комплекс із своїм музеєм-арсеналом, місцевим музеєм наївного мистецтва, музеєм приватних колекцій. І, звичайно, розвинутою інфраструктурою, яка б давала можливість туристам почувати себе комфортно.

Якби комісія ЮНЕСКО уважніше придивилася до стану Києво-Печерської Лаври та історико-культурної частини Львова, то була б подивована ставленням до них. Ми маємо в цілій Україні лише два об'єкти, віднесені ЮНЕСКО до світової архітектурної спадщини, і ставимося до них з дивовижним недбальством. Тому негайно потрібно здійснювати цільове фінансування цих двох об'єктів, аби їх не втратити і не завинити перед нащадками.

Що стосується замків, то чомусь говоримо, що це прерогатива туризму. Хоча на це треба дивитися ширше. Так, вклавши гроші, ми створимо колосальні можливості для розвитку туризму, малого бізнесу, це сотні і навіть тисячі робочих місць. Але ми не можемо забувати, що для багатьох країн світу ми ще є непізнана країна, і якщо б зараз здійснити програми, про які йдеться, ми мали б успішні результати і в цьому аспекті. Тому ми повинні провести засідання комітету і запровадити цілу програму — комплекс законів і програм, наповнених турботою про народну духовність, піднесення культури на належний рівень, збагачення наших традицій і формування культурного образу сучасної людини. Адже ми втрачаємо духовний озоновий шар, який повинен формувати певний образ української цивілізації. Ми маємо ясно бачити, з чим ми ідемо в європейський світ, — і в цьому поступі не можемо бути аутсайдерами.

Вважаємо за потрібне розробити та знайти фінансову підтримку для програми «Дерев'яна архітектура». Здебільшого це церкви, які належать громаді, але громада не в змозі утримати старовинні будови в належному стані, і тому вони катастрофічно швидко нищаться. Кожен об'єкт має бути під контролем держави та під її опікою. Тривожить страшна пошесть будівництва храмів, причому більшість без високої культури іконопису, архітектури. Наші нащадки спитають — що ви будували? — Не данину духу і переконанням. Втрачається тяглість культурних традицій. Хіба не варто над цим замислитися?