Грипувати почнемо наприкінці листопада

Минулого року, коли прогнозували «нашестя» пекінського грипу, існував жарт: мовляв, турбуватися не варто, якщо китайський — означає або некомплектний, або бракований. Звісно, у цьому твердженні правди виявилося мало. За даними Українського центру грипу та ГРВІ, епідсезон 2002-2003 відчули на собі 4 млн. українців. Тільки за офіційними даними, від грипозних ускладнень померло 8 осіб, і в цілому цей штам оцінили як «підступний» і здатний викликати наслідки у вигляді трахеїтів, пневмоній, а також сердечно-судинних захворювань.

До початку наступного грип-сезону, за прогнозами експертів, залишилося не більше півтора-двох місяців. Оцінюючи нинішню епідситуацію у світі та в Україні, лікарі не очікують його появи до кінця листопада — початку грудня. Сьогодні ж, за даними опорних баз Українського центру грипу та ГРВІ, спостерігається цілком закономірний сезонний підйом захворюваності. Притому, що поповнюють статистику хіба що аденовірусні інфекції та ГРЗ. Що ж до грипу, то у жовтні щось подібне було зафіксовано в Донецькій та Одеській областях. Цей факт розцінили як «приховану циркуляцію», оскільки до перевищення епідпорогу ще дуже далеко. Аналогічна ситуація спостерігається й у країнах Західної Європи, США та Канаді, де виявлено вже три штами вірусу грипу (А/Нова Каледонія, А/Панама і В/Пекінський). Але Світові центри грипу вирахували їх ще літом, і тому відповідну вакцину фармацевти вже створили.

Словом, резюмують лікарі, нічого надприродного і страхітливого наступний сезон не готує. Проблема ж у нас залишається тою, що й раніше, — небажання українців робити вакцинацію. Щорічно медики нагадують про необхідність «готувати сані літом», та ажіотажу біля кабінетів щеплень так само не спостерігається. Наприклад, у сезон 2001-2002 в Україні вакцинацією проти грипу було охоплено лише півмільйона осіб. Минулого року в результаті вийшли на аналогічний показник при тому, що у 90% випадків зроблене за місяць до епідемії щеплення виключає захворюваність. Так само як й істотно скорочує можливі збитки. Наприклад, підрахунки економістів показали, що підприємству один хворий на грип обходиться в середньому в 100 доларів. Якщо врахувати, що у розпал епідемії зазвичай порожні від 20 до 40% робочих місць, а в середньому грип долається за 10 днів, то збитки виходять більш ніж солідні.

Що ж до ударів по бюджету охорони здоров’я, то на частку грипу та ГРВІ припадає до 85% витрат на інфекційні захворювання. Не враховуючи можливі «наслідки» грипу у вигляді отиту та пневмонії, кожний випадок обходиться державі у 158 гривень. В один із найважчих епідсезонів — 2000-2001 — за витрат на вакцинацію у 11,374 млн. гривень Україні вдалося попередити 365,6 тис. випадків захворювань, збиток від яких міг би становити 57 млн. 764 тис. гривень. Крім того, за грипом слідує довгий «шлейф» наслідків. Скажімо, згідно з даними МОЗ, у період епідемії загальний показник смертності населення зростає до 75%, а населення звертається до лікарів після епідемії на 63—160% частіше за норму.

Сьогодні в Україні контингент тих, хто робить щеплення, за словами провідного наукового співробітника Українського центру грипу та ГРВІ Алли Мироненко, складають переважно співробітники фірм. У добровільно-примусовому порядку, як 50 років тому у США, прищеплюється від грипу близько половини великих організацій. Ще 20% становлять мешканці будинків для людей похилого віку та інтернатів, яким вакцинацію роблять за бюджетні кошти. І лише 10% — пересічні громадяни з власної ініціативи.

Чому лише 10% українців добровільно йдуть на щеплення, лікарі пояснюють двома причинами. По-перше, горезвісною відсутністю зайвих 30—50 гривень , а по-друге — упередженим ставленням до протигрипозних щеплень, що збереглося донині. Адже, як відомо, свого часу склад вакцин змінювали раз на п’ять років, хоч вірус мутував ледь не щомісяця. З цієї причини ефективність вакцини грунтувалася хіба що на самонавіянні того, хто зробив щеплення, і з часом від ін’єкцій було вирішено і зовсім відмовитися. Нині ж, як каже А. Мироненко, у світі створено потужні центри контролю за грипом, куди стікається вся інформація про зафіксовані на планеті віруси. І ще влітку їхні співробітники точно знають, чого варто, а чого не варто очікувати наступного епідсезону.

Із другою причиною справи складніші. Сподіватися на те, що колись щеплення проти грипу внесуть до списку обов’язкових, не доводиться. Таку розкіш не може собі дозволити жодна країна, навіть із найбагатшою медициною. Зараз МОЗ щорічно рекомендує главам обладміністрацій знаходити кошти у місцевих бюджетах для закупівлі та безкоштовної вакцинації малозабезпечених. Але часто до цього списку потрапляють не більше 100 тисяч осіб. Єдиний варіант, вважають експерти, — це максимально знизити вартість щеплення. Щоправда, одразу ж констатують: з огляду на те, що вакцина імпортна, це навряд чи вдасться.