Переорієнтація на роботу

Майже 60% випускників шкіл отримують вищу освіту, а кількість студентів за останні кілька років збільшилася удвічі. На жаль, місце застосування своїм визначним здібностям вдається знайти далеко не всім. На якій ниві, наприклад, працює двадцятишеститисячна армія юристів, яка щорічно випускається різними учбовими закладами? Хоча це й дозволяє роботодавцю вибрати найкваліфікованішого, у багатьох створюється враження про повальне безробіття молоді. Авжеж, сьогодні вже немає умов для повернення до системи розподілень, яка існувала колись. Сьогодні ринок праці формує попит на такі професії і посади, за якими не готуються спеціалісти у вищих навчальних закладах. До того ж, безробіття, як пояснює економіст В’ячеслав Кредісов, в будь-якій цивілізованій країні працює як стимул до пошуків роботи та професійного вдосконалення. І це нормально, коли за розвиненої економіки 5% людей хочуть працевлаштуватися. А те, що в нас так багато безробітної молоді, пан Кредісов пояснює ще й відкриттям кордонів і можливістю отримати більше інформації про безбідне життя в інших країнах. Внаслідок цього у наших молодих людей сформувався дуже високий рівень бажань і запитів. Вони вже не хочуть задовольнятися мінімальною платою на початку кар’єри. Хочуть «все й одразу». Молодь не хоче довго чекати сходин до кар’єри та солідного окладу. Відповідно до цього державні установи та організації її не приваблюють, а бізнес сьогодні — ще недорозвинений. Якщо у багатьох країнах одним iз найбільших джерел створення нових робочих місць є малий та середній бізнес (зокрема, у Польщі та Чехії він формує більше 50% робочих місць), то в Україні цей п оказник не сягає і 20%. А ось на думку президента Ліги депутатських помічників Святослава Шереметьєва, варто було б зазначити, що, наприклад, у США проблема працевлаштування вирішується на підста ві конкуренції між шукачами роботи. Тільки тоді, коли людина не знаходить себе за фахом, вона змушена працевлаштовуватись на неприйнятну роботу, що не задовольняє її інтелектуально або фінансово. Але вона все одно змушена працювати, аби годувати себе і сім’ю. До того ж, існує рейтингова система навчальних закладів — випускник Гарвардського університету гарантовано знайде собі роботу.

В Україні ж, за словами начальника відділу взаємодії з соціальними партнерами та громадськістю Київського міського центру зайнятості Олени Ященко, молодіжний ринок праці протягом першого півріччя 2003 року складав понад 6,5 тисячі молодих людей. Рівень безробітної молоді становив 22% від загальної кількості, що перебувала на обліку. Вдалося працевлаштувати за цей період на вільні та новостворені місця 3 тис. осіб. Це майже 31% від загальної кількості осіб, прийнятих на роботу. Гарантії працевлаштування для молоді забезпечуються бронюванням робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях. Таким роботодавцям надаються дотації на створення додаткових нових робочих місць. На сьогодні їх заброньовано 600, а центри зайнятості виплачують підприємствам зарплату молодих працівників за рік. Це вакансії, в основному, для випускників загальних шкіл та ПТУ — робітничих спеціальностей. За півроку на заброньовані робочі місця працевлаштувалися 200 осіб, в тому числі 28 неповнолітніх. Олена Ященко підкреслює, що на сьогодні на робітничі спеціальності немає попиту. Кількість місць столярів, мулярів, фрезерувальників, електрогазозварювальників удвічі більше, ніж бажаючих ними працювати. У той же час вакансій за економічними спеціальностями, менеджменту, фінансів удвічі менше ніж бажаючих отримати роботу за ними. Зараз, за словами О. Ященко, на ринку праці якщо і потрібні такі спеціалісти, то дуже висококваліфіковані і з досвідом роботи. Тому виходом з ситуації, що склалась, може бути професійна переорієнтація молодої людини. Крім того, абсолютно безкоштовно проводиться профконсультаційне обслуговування безробітних стосовно основ підприємництва, техніки пошуку роботи, тестування випускників шкіл на відповідність до тієї чи іншої професії. Скажімо, лише за цей рік «професійно» навчались 1,2 тис. молодих безробітних. До т ого ж ті, хто вже здобув вищу освіту, мають можливість усього за 9 місяців безкоштовно отримати ще й другу вищу на базі навчальних закладів міста. Звісно, якщо молода людина закінчила вуз і хоче неодмінно працювати за спеціальністю, їй намагаються допомогти. Але якщо протягом певного часу це не вдається, їй пропонують отримати іншу освіту. Тому, якщо за спеціальністю вдається влаштувати лише 52% шукачів роботи, то після перенавчання цей відсоток підіймається до 75%.

Отже, стає цілком очевидним, що можливості працевлаштуватись в української молоді все ж таки є. Тим паче, що в нашій країні поступово впроваджується в практику і західний досвід. Там будь-який роботодавець обирає собі майбутні кадри з випускників певних навчальних закладів. І в Україні сьогодні на так званому ярмарку вакансій представляють вищі та професійно-технічні навчальні заклади, зокрема Інститут економіки та права «Крок», Український державний Національний університет харчових технологій, Європейський університет, академія муніципального управління, Київське вище професійне училище швейного та перукарського мистецтва тощо. Усього майже 50 навчальних закладів. На ярмарку підприємства- роботодавці з усіх районів Києва (а це і заклади культури, медицини, торгівлі, приватні фірми, державні установи) зможуть підібрати необхідних спеціалістів.

Тобто бачимо, що шляхи вирішення проблеми безробітної молоді існують. Тим не менш проблема залишається актуальною, і дехто, наприклад, вважає головною причиною цього упереджене ставлення до молодих фахівців. Проте спеціалісти з цим не погоджуються. У нашому законодавстві немає жодних утисків стосовно зайнятості жінок та молоді, тому навіть якщо факти відмови у робочому місці і є — це особиста моральність роботодавця. У разі ж необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу ображений має право оскаржити це в суді, хоча більшість про такі права не підозрює.

На думку С. Шереметьєва, проблема полягає ще й у тому, що сучасна молодь є не підготовленою до ринкових відносин: окрім того, що молоді люди не вміють шукати майбутнє місце своєї реалізації, вони до того ж не можуть себе репрезентувати на ринку праці — скажімо, написати резюме. Більшість з них, на думку експерта, мають досить своєрiдне уявлення щодо місця, де їхні уміння можуть бути запитані. Занепокоєння викликає і побутування тієї думки, що необхідною передумовою для працевлаштування є наявність диплома. Через те до вищих навчальних закладів вступають сліпо, виключно заради отримання «корочки». То й виходить, що у молодої людини немає ані стимулу до навчання, ані прагнення набути необхідних навичок: вона все одно не працевлаштується за даною спеціальністю через брак попиту. Тому й треба, вважає О. Ященко, перш за все молоду людину зорієнтувати стосовно популярних на ринку праці професій. А також переконати, що починати кар’єру можна і з невеликої зарплатні, набагато важливішим є себе зарекомендувати.