Гданськ: реверс не проходить

За декілька хвилин до початку цього заходу міністр палива й енергетики України Сергій Єрмілов, відповідаючи на запитання «Дня» стосовно намірів організаторів, сказав: «Закріпимо зроблені досі просування і підемо далі». Прогноз міністра, по суті, підтвердився. Після Брюсселя, де було заявлено, що проект «Одеса—Броди-Гданськ» стає одним із головних європейських пріоритетів, Гданськ також увійшов до категорії віх на шляху Євроазійського нафтотранспортного коридору. У понеділок тут підписали і, що буває не часто, двічі протягом одного дня і в тому самому залі презентували протокол про наміри між «Укртранснафтою» і польським підприємством «Пшиязнь» («Дружба») . Це короткий документ, у якому сторони оголошують себе ексклюзивними партнерами у намірі створити спільне підприємство і дотримуватися при цьому необхідної конфіденційності. Проте в залі та в кулуарах «круглого столу» вiн отримав надзвичайно високу оцінку. Зокрема віце-прем’єр Польщі Марек Поль назвав підписання протоколу «великим проривом» і «першим професійним кроком до здійснення цього проекту». На створюване СП буде покладено місію розробити правила гри на євразійському нафтопровідному полі. Суперзавдання цих правил: залучити нових гравців — польські чи непольські банки, а також великий польський бізнес для фінансування польського вiдрiзку нафтопроводу.

Тому що на сьогодні затримка саме за цим. Українська ділянка, як відомо, збудована і частково вже працює, поки що перекачуючи російську нафту 52-кілометровим відрізком. Але кігтик, як кажуть, вп’явся і може застрягти. Росії абсолютно не потрібен український нафтопровід, який iде у Європу. Саме це породило пропозицію використати його як реверсний, тобто не для прокачування каспійської нафти до Європи, а для подачі російської сировини до басейну Чорного моря і далі, через переобтяжений судами Босфор, до Атлантики. Тиск на Україну й, імовірно, також і на Польщу в цьому питанні дуже значний. Досить сказати, що джерело «Дня», близьке до українських урядових кіл, не без тривоги повідомило: «Якщо нафтопровід цього року не запустити, прокачавши по ньому хоч якусь, нехай і символічну кількість нафти, то на ньому можна ставити хрест — реверс переможе, причому не тимчасовий, а остаточний».

Схоже, це була аж ніяк не безпідставна заява. Не випадково того самого дня, коли у Гданську відбувався «круглий стіл», директор з економіки енергетики Євразії та Східної Європи Кембріджської енергетичної дослідницької асоціації (CERA) Метью Дж. Сагерс, залучений в Україні до роботи міжвідомчої робочої групи з питань використання нафтопроводу Одеса—Броди (зауважимо, ця група розглядає саме російські чи, точніше, вигідні для Росії пропозиції), на спеціально організованій прес- конференції стверджував, що продовження нафтопроводу Одеса— Броди від Бродів до Гданська безглузде, оскільки на дорогу каспійську нафту в цьому регіоні не буде попиту. Хто і що стоїть за цією заявою? Тільки не Європа, і тільки не Сполучені Штати...

Тим часом питання реверса намагалися підняти і в Гданську. Міністр Єрмілов назвав його «винятковим кроком», що можливий тільки у тому випадку, якщо Україна і Польща не зможуть домовитися. Разом із тим він рішуче заявив: «Підсумки Гданська» свідчать, що «незабаром усі розмови про реверс припиняться». Українського міністра підтримав і представник Єврокомісії Фуозі Бенсарза (Faouzi Bensarsa), який заявив, що нарощування поставок нафти до басейну Чорного моря — «це не наш шлях». Словом, підніжка реверсом у Гданську не вдалася.

Водночас було б дещо передчасно заявляти і про те, що польський бізнес уже готовий активно брати участь у фінансуванні цього проекту. У розмові з «Днем» голова групи «Лотос» (до неї входить один із найбільших польських НПЗ) Павло Олехнович підтвердив, що його підприємство має намір закупити і транспортувати нафтопроводом Одеса—Броди— Гданськ від 1,5 до 3 мільйонів тонн каспійської нафти. Одночасно він сказав, що підприємство не має наміру брати участь в інвестуванні цього проекту. Більше того, будемо відверті, ентузіазму польському бізнесу не додав і дуже обережний виступ представника ЄБРР пана Ніколсона, який не сказав практично нічого, крім того, що банк уважно придивлятиметься до цього проекту (так само він придивлявся і до Одеса—Броди, поки будівництво не було завершене за власні кошти України).

Проте у Гданську було чути різнорідні банкірські голоси. Так, голова банку WestLB Polska S.A. Мацей Станчук заявив, що не тільки цей, а й інші банки країни зацікавлені... Але одразу поставив низку запитань. Зокрема, чи знайдеться у створюваному СП місце також і для приватного капіталу? Керівник підприємства «Нафта польска» Станіслав Якубовські виклав вимогу банкірів стосовно того, щоб інвесторами будівництва нафтопроводу були власники нафти-компанії, які видобувають її в Азербайджані та Казахстані.

Цікаво, що представник азербайджанської компанії Sokar Валех Алескеров, який гаряче підтримував усе, що стосується будівництва і перспективності нафтопроводу, цю пропозицію не підтримав. На його думку, нікого не потрібно вмовляти стати інвестором. Слід створити для інвесторів привабливі умови. І тоді вони, з його слів, самі прийдуть. Що стосується участі Казахстану, то тут також усе аж ніяк не просто. Українська сторона бачить його однiєю зi сторiн створюваного СП, і Казахстан на політичному рівні подає відповідні позитивні сигнали. Але його представник на «круглому столі» відмовився від яких-небудь коментарів, чи то всерйоз, чи то жартома сказавши «Дню», що його прислали сюди «стороннім спостерігачем». Що б там не було, перспективи нарощування нафтовидобутку цією країною такі, що їй незабаром просто нікуди буде цю сировину дівати.

На конференції багато і добре говорили про політичний сигнал, отриманий у Брюсселі від Об’єднаної Європи. Проте у кулуарах, де автор намагався з’ясувати, чому ж досить могутній польський бізнес усе ще відбувається загальними заявами про підтримку нафтопроводу, з’ясувалася цікава деталь. Виявляється, польські підприємці все ще чекають аналогічного сигналу від свого уряду. Про це у відверто критичному плані говорив в інтерв’ю «Дню» навіть мер (маршалек) Гданська. Не стримався від аналогічного докору і піонер підтримки нафтопроводу польською територією серед польських підприємців голова компанії Golden Gate S.A. Павло Головня. Виявляється, бізнесове чуття — це шосте почуття. Джерело «Дня» в українській делегації підтвердило, що Україна, хоч і не педалює це питання, але вже давно пропонувала польській стороні підписати відповідну рамкову угоду, яка б і послугувала шуканим сигналом. Її проект, переданий Варшаві, все ще десь припадає пилюкою. Можливо, крига скресне саме у кінці липня, під час приїзду до Києва прем’єр-міністра Польщі?