«Досудові» компенсації

— Яка ситуація склалася навколо урегулювання наслідків катастрофи російського пасажирського літака 4 жовтня 2001 року?

— За взаємною згодою урядів України, Росії та Ізраїлю урегулювання наслідків катастрофи літака Ту-154 авіакомпанії «Сибір» здійснюється на політичному рівні шляхом проведення відповідних міжурядових консультацій. У ході проведеної на міжурядовому рівні роботи було узгоджено основні принципи урегулювання наслідків катастрофи. Вони полягають ось у чому: урегулювання здійснюється з використанням міжурядових механізмів, у позасудовому порядку; урегулювання здійснюється на основі чинної міжнародної практики; уряд України як акт гуманітарного характеру пропонує добровільні виплати урядам Росії й Ізраїлю для їхнього подальшого розподілу серед родичів загиблих; виплати здійснюються на недискримінаційній основі між громадянами Росії й Ізраїлю; родичі загиблих, які погодилися з отриманням запропонованих виплат, відмовляються від пред’явлення вимог до України в судовому порядку шляхом підписання відповідного документа. Вже є конкретні результати проведеної роботи. Переговори з ізраїльською стороною в частині, що стосується розробки проекту міжурядової угоди, на сьогодні практично завершені. Ми вдячні ізраїльській стороні за виявлене розуміння позиції української сторони, її гнучкість і професіоналізм. Єдиним принциповим питанням, яке вимагатиме подальшого обговорення з ізраїльською стороною, є розмір виплат родичам загиблих під час катастрофи. Що стосується переговорів із російською стороною, то, крім розміру виплат родичам загиблих, залишається неузгодженою низка чутливих для української сторони положень проекту міжурядової угоди. Водночас ми виходимо з того, що переговорний потенціал ще не вичерпано, і сподіваємося на розуміння і гнучкість із боку Російської Федерації. Той факт, що ми змогли знайти взаєморозуміння з ізраїльською стороною, дає нам підстави вважати, що позитивні рішення будуть знайдені й із російською делегацією.

— Ви говорите про добровільні виплати родичам загиблих з боку уряду України. Чи не буде точнішим говорити про обов’язок України відшкодувати збиток, завданий у результаті катастрофи? І про яку тоді добровільність виплат ідеться? Чи не є це підміною понять?

— Ні, це не підміна понять, а принципова позиція уряду України. Українська делегація у ході міжурядових переговорів і консультацій спирається на визнання причетності України до катастрофи літака Ту-154, одночасно категорично заперечуючи міжнародно-правову (юридичну) відповідальність України у зв’язку з катастрофою. Підставами для такої позиції є те, що, як було встановлено Комісією з розслідування причин і обставин катастрофи, вона сталася внаслідок трагічного і непередбаченого збігу обставин, а не протиправних і винних дій України. Таким чином, виходячи з причетності України до катастрофи й одночасно беручи до уваги, що така причетність не є протиправною і винною, з боку уряду України вживають заходів для пом’якшення страждань родичів загиблих у катастрофі, у тому числі шляхом надання їм матеріальної допомоги. Хотів би також відзначити і те, що в аналогічних ситуаціях подібну позицію займали й інші держави: виплати родичам загиблих здійснювали без визнання і поза контекстом юридичної відповідальності держав, причетних до повітряних інцидентів. Саме такий підхід дозволяє забезпечити найбільш швидке й ефективне урегулювання та зосередитися на застосуванні комплексу заходів із запобігання аналогічним катастрофам у майбутньому.

— Яка тимчасова перспектива міжурядового урегулювання?

— Ми виходимо з того, що урегулювання повинне завершитися до жовтня 2003 року — до другої річниці трагедії. Для цього ми маємо всі передумови. У зв’язку з цим також хотів би звернути увагу на те, що відповідні кошти для виплати родичам загиблих передбачено у державному бюджеті України на 2003 рік. Згідно з чинними бюджетними правилами, ці кошти повинні використати до кінця 2003 року, в іншому випадку вони будуть втрачені для міжурядового урегулювання.

— Як, на вашу думку, розвиватиметься ситуація, якщо родичів загиблих не влаштує розмір запропонованих їм виплат або якщо не вдасться узгодити проекти міжурядових угод?

— Уряд України вживатиме всіх заходів, щоб досягти урегулювання на двосторонньому міжурядовому рівні. При цьому ми виходимо з того, що досягнення такого урегулювання відповідає також інтересам Росії й Ізраїлю. У випадку, якщо родичі загиблих, а також уряди Росії й Ізраїлю відмовляться від запропонованих українською стороною виплат, урегулювання ситуації, ймовірно, може повністю перейти у судову площину розгляду. Водночас ми не виключаємо пошуку й інших шляхів позасудового урегулювання, зокрема шляхом створення в односторонньому порядку відповідного фонду виплат родичам загиблих і подальшої співпраці з ними прямо, без посередництва урядів Росії та Ізраїлю. Проте такий шлях урегулювання має низку недоліків і створює додаткові труднощі порівняно з двостороннім міжурядовим урегулюванням.

— На сьогоднішній день у Печерському районному суді міста Києва знаходиться на розгляді кілька позовів родичів загиблих у катастрофі. Як відомо, в ході судових засідань адвокати уряду України виходять із того, що прямі докази влучення в літак української ракети відсутні. Ви ж згадали про те, що Україна, зокрема очолювана вами Міжвідомча комісія, в ході міжурядового урегулювання визнає свою причетність до катастрофи. Чи немає тут суперечності?

— Суперечності тут немає. Діяльність української Міжвідомчої комісії і судовий розгляд позовів родичів загиблих є двома різними, формально і фактично не пов’язаними один із одним процесами. Основою міжурядового урегулювання є політичне визнання причетності України до катастрофи. Проте це не означає, що адвокати уряду України автоматично повинні слідувати позиції української Міжвідомчої комісії. По-перше, міжурядове урегулювання здійснюється у міжнародно-правовій площині з використанням політичних і дипломатичних засобів, а судовий процес здійснюється згідно з нормами цивільного і цивільно-процесуального права. По-друге, відповідно до цивільно-процесуального права, суд повинен провести всебічний, повний та об’єктивний розгляди всіх обставин справи у сукупності. Зважаючи на це, прохання адвокатів уряду України до суду з метою ретельно дослідити всі обставини катастрофи мають право на існування. Ніхто не може виключити виявлення нових обставин у ході судового процесу. По-третє, уряд України прагне досягти урегулювання на міжурядовому рівні і намагається уникнути судового урегулювання, що характеризується певним формалізмом, тривалістю розгляду і невизначеністю стосовно остаточного результату. А юридичне визнання у судах причетності України до катастрофи може розглядатися як перенесення урегулювання в судову площину. Це на даному етапі не відповідатиме домовленостям, досягнутим із Ізраїлем та Росією про здійснення урегулювання на міжурядовому рівні. По-четверте, тягар доказу в судах цивільно-правової відповідальності України лежить на позивачах. У зв’язку з цим слід відзначити й те, що уряд України не був ініціатором відповідних судових процесів. У контексті вищевикладеного позиція Міжвідомчої комісії не може зумовлювати позицію адвокатів уряду України в судах. Такі позиції у чомусь можуть співпадати, а в чомусь і відрізнятися.

— Чи використовує українська сторона в ході міжурядових переговорів нові факти, що відкриваються на судових засіданнях?

— Безумовно, ми повідомляємо і російській, й ізраїльській сторонам про всі нові фактичні обставини, що становлять взаємний інтерес для цілей міжурядових переговорів. Так, у рамках останнього раунду переговорів ми звернулися до російської делегації з проханням прокоментувати положення російського законодавства у частині, що стосується необхідності встановлення на борту літака Ту-154 і забезпечення належного функціонування відповідача системи радіолокаційного розпізнавання «Пароль». Для нас відповідь на це запитання є принциповою, передусім у контексті розгляду звертань страхових компаній із проханням до уряду України відшкодувати їм страхові платежі, виплачені на користь авіакомпанії «Сибір». Зрештою, може йтися про цивільно-правову відповідальність авіакомпанії «Сибір», що, на наш погляд, дає можливість родичам загиблих сподіватися на отримання додаткових виплат. Ми також звернулися до російської сторони з проханням надати формуляр 31-ого Випробувального центру Міністерства оборони Російської Федерації — полігона, на якому 4 жовтня 2001 року проводилися навчання з пуском ракет.

— Про які суми виплат потерпілим йдеться? Як їх розраховують?

— Кажучи про методику розрахунку виплат родичам загиблих, ми беремо до уваги міжнародний характер катастрофи, наявну міжнародну практику, що стосується аналогічних катастроф, а також ті особливості, які відрізняють катастрофу 4 жовтня 2001 року від попередніх інцидентів. У цьому контексті нам здається справедливим як основу розрахунку розміру відповідних виплат використати формулу: «розмір виплат з боку України повинен відповідати розміру виплат, які пропонувала в минулому в аналогічній ситуації одна з держав, громадяни якої постраждали під час катастрофи 4 жовтня 2001 року». Також, зважаючи на сьогоднішню міжнародну практику, до уваги повинні брати такі чинники як фінансове становище України, обсяг її валового внутрішнього продукту, фінансове становище жертв, індекси прожиткового мінімуму й інші релевантні чинники. Пропонована українською стороною сума виплат родичам загиблих є похідною від усіх цих чинників. Будь-який інший підхід до визначення розміру виплат з боку уряду України мав би досить серйозні негативні наслідки, зокрема при розгляді у Верховній Раді України відповідних міжурядових угод на предмет їхньої ратифікації. Також хотів би відзначити, що в ході останніх раундів міжурядових консультацій з російською та ізраїльською сторонами українська сторона чітко оголосила конкретні суми виплат і була готова їх оприлюднити. Але російська й ізраїльська сторони звернулися до нас із проханням не коментувати у пресі відповідні суми. На даній стадії можу лише сказати, що запропонований українською стороною розмір виплат родичам загиблих перевищує розмір матеріального збитку, заявленого членами сімей загиблих у позовах, які розглядають у Печерському районному суді міста Києва. Розмір запропонованих виплат також перевищує існуючі в судовій практиці України, а за наявною інформації, також у судовій практиці держав СНД, розміри відшкодувань в аналогічних чи подібних ситуаціях.