Московський дебют Ху Цзіньтао

Голова КНР прибув до Росії надовго, не тільки для переговорів iз Володимиром Путіним, але й для участі у самітi Шанхайської організації співробітництва, і для участі у святкуванні ювілею Санкт- Петербурга — що ще цікавіше, оскільки у північній столиці Росії Ху Цзіньтао зустрінеться, нехай і у неформальній обстановці, з іншими світовими лідерами. До голови КНР зараз особливо пильна увага: попри всю впорядкованість процесу передачі влади в Китаї, не можна не розуміти, що поява нової фігури на вищих посадах не може не внести певні корективи у політику країни. Вже напередодні обрання Ху Цзіньтао спостерігачі нагадували, що він належить до нового покоління керівників КНР, які не відчувають особливих сантиментів з приводу своєї радянській юності. Ху Цзіньтао такої юності просто не мав, він, на відміну від Цзян Цземіня, не розмовляє російською і не співає російських пісень, за своїм стилем він швидше технократ західного зразка. Але справа аж ніяк не тільки в тому, що в російсько-китайському діалозі зникне теплота: китайські лідери — прагматики, і якщо буде потрібно, зобразять все, що завгодно. Річ у тому, що новий лідер Китаю формує свою зовнішню політику в абсолютно нових умовах — ветерани КНР навряд чи могли припустити, що входження в роль Ху Цзіньтао збіжиться зі складним періодом іракської кризи.

І ось що цікаво: новий голова КНР виявився досвідченим дипломатом. Китай, звичайно ж, не підтримав США, але й не зіпсував відносини з Вашингтоном настільки, щоб довелося миритися. Китай зберіг репутацію сильного гравця саме тим, що прямо не втрутився у те, що відбувалося. І виявилося, що в Пекіні набагато реалістичніше ставляться до того, що відбувається у світі, чому в Москві — не тільки з погляду уявлень про вагу Росії, але і з погляду уявлень про свої власні можливості.

У Росії нерідко виникало ілюзорне уявлення і про можливості Китаю, і про можливості коаліцій з ним. Росія дійсно має про що домовлятися з китайськими лідерами — проблеми російського Далекого Сходу не можна вирішити без взаєморозуміння з Пекіном, як і стабільність у регіоні Центральної Азії, на китайському ринку зброї Москва також може чимало заробити і так далі. При цьому щодо кожної з проблем існують різні інтереси, можливі серйозні розбіжності та односторонні дії — словом, переговорний процес тут просто необхідний. Але домовлятися з Китаєм щодо «спільної величі» не варто — зрештою Китай не Білорусь, тож ілюзії стосовно нього дорого коштують тим, хто помиляється…