Не забирайте у дітей майбутнє

Одним із найвагоміших надбань минулого століття в розвитку культури колишнього СРСР стало створення окремих дитячих бібліотек. Цьому факту по-доброму завжди заздрили наші зарубіжні колеги. І це не випадково. За всю історію свого існування дитячі бібліотеки довели, що саме вони стоять біля витоків сімейного читання, виховання школяра і читача. Саме з дитячих бібліотек розпочинається пізнання дитиною світу книги, світу прекрасного. І саме від дитячої бібліотеки залежить, яким надалі прийде читач до бібліотеки дорослої.

Дуже прикро, що саме тоді, коли дитячі бібліотеки по праву зайняли свою нішу в інформаційно-освітньому просторі, йдеться про їх ліквідацію. Саме ліквідацію, оскільки злиття дитячих і дорослих бібліотек призведе саме до цього. Загальновідомо, що «руйнувати — не будувати». Та чи можна допустити зруйнування того, що створювалося роками, десятиліттями?

У дитячих бібліотек є багато нагальних проблем, що стосуються і комплектування, і подальшої комп’ютеризації, і матеріальної бази, і, звичайно, маленької зарплати. Але ми ніколи не страйкували, не «рюмсали», а завжди виходили з будь-якого скрутного становища, підтверджували свою життєздатність.

У різні історичні періоди питання створення відповідних умов для дитячого читання хвилювало прогресивну громадськість України. Створення самостійних дитячих бібліотек вимагало саме життя, що засвідчив перший Всеросійський з’їзд бібліотечних працівників (Петербург, 1917 р.), у роботі якого взяли участь і працівники дитячих бібліотек України. Після 1917 року почалося державне будівництво бібліотек, у т.ч. і самостійних дитячих. Причому про розвиток їх мережі дбали і керівники Української Центральної Ради, і уряд гетьмана Скоропадського, і Директорія. Але найактивнiше самостійні дитячі бібліотеки почали створюватися в 1919 році. Цим ми завдячуємо людям, які чимало зробили для створення і організації діяльності таких бібліотек: Г. Марголіній, Ю. Ярошевич, Л. Донець, В. Роднікову, Д. Добрій. Саме їхня наполегливість, активна позиція сприяли розвиткові самостійних дитячих бібліотек України, яких на початку 1941 року налічувалося 191. У повоєнні роки самостійні дитячі бібліотеки України набули цікавого досвіду в роботі з юними читачами і цим домоглися визнання, посівши належне місце в усій системі бібліотечного будівництва.

Сьогодні не час відкидати назад, на початок ХХ століття досягнення культури цілої нації, цілого народу. Необхідно берегти досягнуте, зберегти рівень бібліотечної справи та рухатися далі, розвиваючи і підтримуючи усталені традиції.

Бібліотеки для дітей — це передові суспільні інститути, підкріплені наукою і практикою, у яких працюють спеціалісти-професіонали. Учні шкіл, гімназій, ліцеїв Севастополя на всіх республіканських олімпіадах з усіх шкільних предметів постійно займають призові місця. І в цьому чимала заслуга дитячих бібліотек, якi мають унікальнi бібліотечнi фонди і де працюють не менш унікальнi бібліотечнi працівники.

На думку вчителів, викладачів Севастопольського управління освіти злиття (або ліквідація) дитячих бібліотек завдасть серйозної шкоди справі освіти наших дітей.