26 кадрів із життя оператора

26 кадрів із життя оператора. На багатьох він «при виконанні»: в Афганістані, в Чорнобильській зоні, перед спуском у шахту, на акціях протесту або, без камери, на переговорах, у монтажній. Друга частина виставки — «домашня»: на власному дні народження, в більярдній, із сім’єю і колегами. Фоторобіт небагато, і збиралися вони авральними темпами. Ще не всі встигли прийти у Київ на запити друзів. Але навіть за тими роботами, що експонуються на виставці, можна уявити собі Тараса, яким він був.

Фотограф Олександр Глядєлов сказав «Дню», що марнославність не торкалася Тараса, оскільки він був людиною непублічної професії — «тим, хто стояв за камерою». Він користувався успіхом серед друзів в усьому світі. «Сфера умінь і знань Тараса лежала у військовій журналістиці. Робота журналіста полягає не в рекламі чи саморекламі, а в подачі зваженої інформації, чим він і займався», — сказав О. Глядєлов. Колега Тараса по Рейтеру, фотограф Юрій Козаков доповнив: «Я не думаю, що Тарас прагнув до слави. Він часто заявляв, що вважає себе поганим оператором. Проте, у нього був нюх на події. Він завжди опинявся в потрібний час у потрібному місці. У цьому і був його професіоналізм».

Як сказав один із організаторів виставки: «Фізично ми цієї людини більше ніколи не зустрінемо, але пам’ять про нього — на цих знімках, і це ще раз підкреслює, що Тарас залишається серед нас».

Виставка пам’яті Тараса Процюка продовжиться до 23 квітня.

Інтерв’ю з колегою Тараса — російським журналістом Іллею Канавіним — на стор. «Телебачення»