Хто не ризикує...

Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії й зовнішньої політики:

— Провал спроб провести нову резолюцію щодо Іраку через РБ ООН, що зумовлює вихід конфлікту за межі правового поля, значно ускладнює ставлення до можливого залучення українців у будь- якій формі до цього конфлікту. Існує ймовірність того, що Верховна Рада не підтримає подання Президента щодо направлення РХБ-батальйону до Кувейту.

У той же час реальність така, що є збройний конфлікт, є загроза застосування зброї масового знищення, є мирне населення і, відповідно, існує необхідність його захисту. Чи обов’язково українцям брати у цьому участь? Ні, не обов’язково. Але врахуймо, що до нас звернулася суверенна держава — Кувейт — по допомогу. Це свідчить про визнання цією небідною державою нашої спроможності вирішувати, за необхідності, складну військово-гуманітарну місію епохи «нової війни». Визнано, що ми володіємо ресурсами, яких немає у розпорядженні навіть деяких членів НАТО. Зрозуміло, що звернутись до Києва Кувейту «порадили» Сполучені Штати. Ймовірно, у США є свої міркування щодо цієї проблеми, так само, як є свої мотиви у керівництва України. Не секретом, що нинішня військова співпраця є в тому числі інструментом послаблення кризи українсько-американських відносин, у чому зацікавлені обидві сторони. Всі рішення щодо проблеми Іраку нині диктуються міркуваннями політичного «реалізму», тобто пошуком практичного зиску і вигідної ніші. Це виглядає трохи цинічно, але в цьому — реальність світової політики. І Україна тут не виняток.

Борис ТАРАСЮК, фракція «Наша Україна»:

— Голосування буде дуже складним, і його результати прогнозувати сьогодні також складно. Наша фракція визначиться зі своєю позицією завтра (сьогодні. — Авт. ) вранці, а документи, які подав Президент із цього питання, багато хто ще не встиг отримати. Все залежатиме від того, що у цих документах. Заздалегідь можу сказати, що серед можливих позитивних наслідків для України — зміцнення її ролі як контрибутора миротворення; виконання зобов’язань у рамках Україна—НАТО; підвищення професіоналізму військовослужбовців, які свідомо зробили свій вибір. Серед негативів — ризики для військових; поляризація громадської думки стосовно кризи навколо Іраку; можливість терористичних актів... Проте позиція нашої фракції залежатиме від того, якими будуть відповіді на запитання про статус батальйону, порядок його фінансування, забезпечення захисту, питань страхування життя і здоров’я українських військових тощо.

Олег БЕСПАЛОВ, позафракційний:

— Прогнозувати результати голосування щодо відправки українського батальйону до Кувейту досить складно. Можу сказати, що я та багато моїх колег по комітету національної безпеки й оборони голосуватимемо проти цього рішення, оскільки, згідно з наданими нам документами, мені, як колишньому військовому, цілком очевидно, що батальйон залучать до бойових дій. А це абсолютно прямо забороняє стаття 17 Конституції, оскільки в цьому випадку йдеться не про захист національного суверенітету і безпеки, а про підкорення нашого батальйону, по суті, штабу антиіракської коаліції. Крім цього дещо дивно, що 17 березня наш посол звернувся до керівництва Кувейту з тим, щоб український батальйон було направлено у зону потенційних бойових дій за рахунок державного бюджету. А оскільки в цьому випадку йдеться не про миротворчу операцію, то надто неоднозначним виявляється питання компенсації. Питання тут є і з правового, і з мотиваційного погляду України.

Валерій КОНОВАЛЮК, фракція «Регіони України»:

— Питання обговорюватимуть завтра на фракції. Багато запитань щодо запрошення Кувейтом українського батальйону та його статусу, в зв’язку з відсутністю реакції ООН на заяву США. А рішення нашої фракції буде вибудованим і спільним. Хоч особисто я більше схиляюся до того, щоб не підтримати відправлення українського батальйону. Ми повинні розуміти, що Україна в даній ситуації повинна не просто зберігати нейтралітет, а йти у контексті резолюцій Ради безпеки ООН.

Степан ГАВРИШ, депутатська група «Демократичні ініціативи»:

— Наша група розділилася на дві частини і єдиної позиції у прийнятті цього рішення нема. З одного боку, — Україна може надати гуманітарну і технічну допомогу населенню третьої країни, яка є невоюючою, але може зазнати хімічної і бактеріологічної атаки. З іншого, — йдеться про непряму участь батальйону у війні. І ми б не хотіли, щоб конфлікти вирішували з використанням агресії та військової сили. Заздалегідь: група голосуватиме у «вільному режимі».

Борис АНДРЕСЮК, фракція СДПУ(О):

— Передусім, батальйон має статус підрозділу і прямує до Кувейту на підставі його запрошення з метою гуманітарної підтримки і захисту цивільного населення. Положення документів, направлених Президентом, цілком відповідають українському законодавству. Питання, пов’язані з фінансуванням, також, чітко визначено. 32 млн. грн. коштуватиме відправка і перевезення батальйону, близько 4 млн. грн. — його перебування тощо. Усе це компенсує Україні третя сторона (фактично, США). І проте обговорення відправки РХБ-батальйону до Кувейту буде надто складним, оскільки багато фракцій розглядають його у політичній площині. Погляди парламентаріїв — абсолютно полярні. Багато що з’ясується сьогодні (учора. — Авт.) на засіданні комітету, на яке запросили Євгена Марчука, Анатолія Зленка і Володимира Шкідченка, і завтра вранці. У тому числі й позиція нашої фракції.

Станіслав НІКОЛАЄНКО, фракція СПУ:

— Наскільки я володію інформацією, наша фракція не братиме участі у голосуванні. Ми вважаємо, що втягувати Україну до великого конфлікту, який не благословила ООН, означає поставити країну між молотом і ковадлом. Тобто — між США й ісламським світом. Хоч не підтримати американців, з одного боку, нашій державі сьогодні не вигідно. Наслідки можуть бути різними. Але ми не знаємо ціни, яку заплатимо, відправивши батальйон до Кувейту, і, хто знає, що буде завтра? Цілком можливо, що завтра (сьогодні. — Авт. ) ми дізнаємося про мотивацію Президента. Якщо закон пройде, то він справді намагається налагодити відносини зі США. Якщо ні — можна буде зробити висновок, що заплановано ще одну дискредитацію Верховної Ради і «переведення стрілок».

Георгій КРЮЧКОВ, фракція КПУ:

— Наша фракція однозначно голосуватиме проти. Тому що відправка батальйону до Кувейту, представлена в документах, по суті, свідчитиме про солідарність України з позицією США щодо суверенної держави Ірак. Крім того, радіологічна, хімічна розвідка й інші завдання, які може виконувати наш батальйон, дуже нагадують залучення підрозділу до бойових дій. Відкритим залишається проблема компенсацій: в угоді з Кувейтом зазначається, що батальйон відправлять за рахунок бюджету України, а угоди і суми відшкодування, які «представить третя сторона», поки невідомі.

Олександр ЗАДОРОЖНІЙ, представник Президента у парламенті:

— Більш політизоване питання складно вигадати, і це очевидно. Обговорення обіцяє бути дуже складним. Потрібно отримати відповіді на принципові запитання. Перше — «з ким ми?» Друге — «чи можемо ми зберегти традиційний для нашої ментальності нейтралітет?» Думаю, що варіант «москаль з жидом б’ються, а українець на горі», буде виключений. Багатовекторність багато чим імпонує, оскільки означає відсутність визначеності. Третя проблема — парламент знаходиться в контрверсійному стані: звинувачуючи Президента в погіршенні відносин зі США, опозиція звинувачуватиме його в покращанні цих відносин. Адже позитивне рішення щодо батальйону зміцнить позиції Президента, а багатьом це не вигідне. Питання буде гострим не тільки тому, що воно має на увазі відповідальність за військових, а ще й тому, що воно як ніколи політичне. І я не був би представником Президента, якби не сказав, що буде прийняте позитивне рішення. Але, ще раз підкреслю, питання надто складне, і над ним слід працювати. Багато залежатиме від переконливості міністрів, які виступлять на засіданні профільного комітету і на трибуні Верховної Ради.

Анатолій ГРИЦЕНКО, президент Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова:

— Ми вже маємо запрошення від Кувейту, вже є внесений Президентом у Верховну Раду законопроект. Тепер уже на карту поставлене не тільки рішення, прийняте РНБОУ під керівництвом Президента, але й імідж країни взагалі. У цій ситуації, якщо парламент не підтримає внесений Президентом законопроект, виникнуть ще більші проблеми у взаємовідносинах України зі США, й імідж України похитнеться ще більше. Тому я думаю, що обговорення в парламенті буде досить бурхливим. Уже відомі сили, які голосуватимуть проти, передусім — ліві. Але я думаю, що в таборі пропрезидентських сил, і в «Нашій Україні», у центристських та опозиційних фракціях, у БЮТ виникатимуть досить правомірні запитання, які стосуватимуться і своєчасності прийняття такого рішення, і фінансових, матеріальних аспектів, транспортування й утримання там нашого батальйону, часу його перебування, мандата, медичного, фізичного й іншого захисту персоналу, страхових компенсацій у разі можливих каліцтв, травм, загибелі військовослужбовців, щодо ціни — чи варто платити життями наших солдатiв. Але водночас є підстави вважати, що президентській команді вдасться «продавити» позитивне рішення, і його приймуть.

Далі все залежатиме від того, яким чином на практичному рівні вдасться спільними зусиллями парламенту, уряду, дипломатів, військових, усіх, задіяних у вирішенні цього питання, забезпечити адекватну розгортанню подій ефективну участь нашого батальйону. Можливо, що все буде так, що його взагалі жодним чином не задіють. Тому я думаю, що батальйон туди направлять. На даному етапі — ми чули заяву Армітаджа — американці підтримали таке наше рішення, хоч не таємниця, що воно було їм відоме, і можливе, інспіроване ними ще на попередній стадії. У кулуарах чути стриману, іноді негативну оцінку такого кроку України з боку деяких європейських держав, які мають іншу, відмінну від американської, позицію з цього питання. Відома заява посла Іраку в Україні, який прогнозує складнощі у відносинах між Україною й Іраком у майбутньому. Я думаю, що багато залежатиме від того, як розгортатимуться події в Іраку, наскільки швидкою чи затяжною буде ця війна, і які цілі поставить передусім американський уряд. Чи знайти, знешкодити, знищити місця, підприємства, установки, пов’язані з можливою наявністю зброї масового знищення, чи поставить більш широке завдання, сумнівне з погляду легітимності, — повалення режиму Саддама Хусейна, приведення до влади якогось проамериканського уряду. Тоді вже більш докладно можна буде прораховувати і наслідки для України в економічній та політичній площинах.