Рік Казахстану після року України
Коли президент Росії Володимир Путін оголосив рік, що минає, роком України в Росії, це здавалося творчою переробкою зав’язлих у зубах декад і місячників радянського минулого. Але нововведення сподобалося. Услід за роком України в Росії розпочинається рік Казахстану. Саме ця подія і була головною темою кремлівської зустрічі Володимира Путіна і Нурсултана Назарбаєва. Зустріч пройшла досить непомітно на фоні інших російських політичних подій — часи, коли візити Назарбаєва до Москви ставали чи не найважливішою новиною і збирали в казахстанському посольстві не тільки журналістів, а й маститих представників постперебудовної інтелігенції, давно минули.
Але пройшли вони передусім тому, що сам Нурсултан Назарбаєв свідомо перестав бути російським ньюсмейкером. Поїздки до Москви були необхідні йому на початку будівництва казахстанської державності — коли виникали питання про те, чи не стане нова країна мачухою для свого російського населення. Назарбаєву необхідно було розвіяти побоювання і у сусідів, і у своїх росіян. Поїздки до Москви та сміливі ідеї — на зразок забутого Євразійського союзу — були чи не найкращим засобом для доказу того, що по суті нічого не змінилося… Потім незалежний Казахстан став константою, пристрасті навколо розвалу Союзу вщухли, нічого нікому доводити не було потрібно — і Назарбаєв став приїжджати до Москви все рідше і рідше…
Тепер ситуація може змінитися. Президент Казахстану буде гостем різних заходів року своєї країни в Росії. Він побував у Центрі управління польотами, щоб таким чином продемонструвати зацікавленість своєї країни у використанні Росією Байконуру. І незважаючи на те, що ніяких серйозних рішень на зустрічі з Путіним прийнято не було, виглядав цілком задоволеним, що ця зустріч відбулася.
Рік — не декада. Його не оголошують просто так. Рік Казахстану буде схожим на рік України. Повільно, але вірно Казахстан рухається до вирішення питання про спадкоємність влади — ніхто не розуміє це краще за самого Назарбаєва. При цьому ситуацію в еліті не можна назвати стабільною — існують різні політичні та економічні інтереси, різні групи впливу, немає повної згоди в першій сім’ї держави. А оскільки Казахстан — не Узбекистан чи Туркменія, ясно, що всі угруповання будуть активно грати на російському полі, стараючись забезпечити собі підтримку Москви та довести, що саме вони збережуть величезну центральноазіатську державу в орбіті російського впливу.
Назарбаєву в цій ситуації важливо залишатися єдиним сильним гравцем, важливо забезпечити собі становище, за якого Росія сприйме будь-який його кадровий вибір. Важливо не допустити ніякої протидії Москви та її самостійної гри на казахстанський політичній сцені. А для цього важливо відновити старі контакти та знову нагадати про себе, для цього потрібно частіше зустрічатися і обговорювати найцікавішi економічні питання. Це і є рік Казахстану. Це і був рік України.
