ЧФ і його проблеми: обговорення по-тихому
Цікавий збіг. Сьогодні в Празі відбудеться засідання Комітету Україна—НАТО. Сьогодні ж у Києві — другий день проведення міжвідомчих експертних консультацій з питань функціонування Чорноморського флоту Росії і його тимчасового перебування на території України. Питання про те, наскільки перебування ЧФ на українській території відповідає курсу України на євроатлантичну інтеграцію, сьогодні гостро не стоїть. Не виключено, однак, що з часом потребуватиме свого вирішення проблема концептуального вибору. Деякі експерти, до речі, не виключають, що у разі подальшого тісного зближення Росії з НАТО «флотська» проблема відпаде сама по собі.
Активізація в останні місяці різнорівневних переговорів щодо перебування ЧФ на українській території змушує припускати, що проблем накопичилося немало. Хоч ані українські, ані російські офіційні особи досі не спромоглися більш-менш чітко сказати, які питання порушуються під час зустрічей і консультацій. А їх лише за останні півтора місяця відбулося три: 5 — 6 вересня — консультації міністерств закордонних справ України та Росії, 29 — 30 жовтня — четверте засідання відповідної підкомісії, 21 — 22 листопада — експертні консультації. Українські дипломати в інформаційно «сухих» заявах лише наголошують на необхідності «нагального вирішення проблемних питань».
Київ наполягає на інвентаризації всіх об’єктів, переданих в оренду Росії для потреб ЧФ. Як вдалося з’ясувати «Дню», сьогодні в розпорядженні флоту близько 2,5 тисячi таких об’єктів, і деяка їх частина росіянами займається незаконно. В Україні стурбовані станом екології в місцях дислокації військових формувань ЧФ. Як повідомило «Дню» компетентне джерело, росіяни не допускають до себе представників природоохоронних органів, що дає можливість флоту безкарно забруднювати акваторію місць перебування. Москва, згідно з домовленостями, повинна брати участь у розвитку соціально-економічної сфери населених пунктів, де розташовані військові формування флоту. Але фінансовий тягар поки що повністю лежить на місцевих бюджетах. Не зовсім вирішено питання боргів Росії перед Україною. Хоч певний прогрес і намітився: три роки тому Росія була винна Україні 40 мільйонів гривень, зараз — 6. Тільки під час зустрічі наприкінці жовтня представники двох держав підняли для обговорення близько тридцяти питань, після цього було створено десять робочих груп для роботи за окремими напрямками.
Влітку в мас-медіа просочувалася інформація, згідно з якою Київ мав наміри підняти питання базування ЧФ через прагнення інтегруватися в НАТО. Потім, схоже, пристрасті пішли на спад. У липні Генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон заявив у Києві, що вирішення питання ЧФ — у компетенції тільки Києва та Москви. Невдовзі з’явилися заяви з українського боку, в яких наголошувалося, що перебування російських баз в Україні не суперечить статутним правилам НАТО. Для припинення російської військової оренди немає, до того ж, юридичних підстав: військові Росії цілком законно можуть перебувати в Криму до 2017 року. Чи не тому в заявах українського зовнішньополітичного відомства змістилися деякі акценти? Якщо два місяці тому, за повідомленням речника МЗС, переговори українців та росіян відбувалися з питання «ТИМЧАСОВОГО перебування» Чорноморського флоту, то зараз — просто «ПЕРЕБУВАННЯ». Випадковість? Дуже сумнівно. У дипломатії кожне промовлене слово неодноразово вивіряється і зважується.
КОМЕНТАР
Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:
— Оскільки Україна має намір вступити до НАТО, то, звісно, проблема Чорноморського флоту постане. Однак я б не відносив її до першочергової і найбільш гострої перепони. Звичайно, нам доведеться з цього питання приймати рішення. Однак робити це слід, по-перше, в процесі набуття Україною членства НАТО, а по-друге, внаслідок певних консультацій. Нам треба з’ясувати точку зору самого НАТО і можливості надання Україні дипломатичної підтримки щодо переговорів по ЧФ. Не думаю, що Україна може реально поставити питання про його передислокацію в найближчі кілька років, на сьогодні немає необхідності виносити це питання на порядок денний, хоч, звісно, всі розуміють, що воно рано чи пізно постане. Однак за інших політичних умов, за іншого міжнародного становища України.
