Вінницьким радіожурналістам дах не заважає
Сьогодні (16 листопада) вінницькі радіожурналісти разом із професійним святом відзначають 70-ту річницю від дня виходу в ефір. Свято стало потрійним, оскільки цього тижня завершили перший етап ремонту особняка, в якому працюють радійники. Цей будинок в стилі неокласицизму з елементами барокко збудував і з 1913 року в ньому жив один з найбагатших людей дореволюційної Вінниці фабрикант Борух Мойсеєвич Львович. Єврей за національністю, він спонсорував єврейські школи і давав посах бідним єврейкам. У 1919 році до Вінниці переїхав уряд Директорії і місто стало столицею України. Міністерства зайняли один з готелей, а штаб- квартира і сам Симон Петлюра розмістились в особняку Боруха. Петлюра прожив там місяць, поки існував його уряд. Зараз із спальні Петлюри радіожурналісти виходять в ефір. Про те, що по редакційних кімнатах бродить привид Петлюри, журналісти сказати не можуть, але на цю тему жартують. Особливо, коли мова заходить про умови, в яких вони працюють. Після петлюрівського штабу радянська влада селила у будинку різні установи та організації, а з 1932 року віддала приміщення під обласне радіо. За нашого часу особняк не знав капітального ремонту. Щоб не впав дах, його попідпирали стовпами по всій редакції. «Це ми, мабуть, спокутуєм гріхи Петлюри», — сміється головний редактор вінницького обласного радіо Олександр Матвійчук.
Відмучившись не один десяток літ в аварійному будинку, радійники нарешті дочекались ремонту внутрішніх приміщень. У цьому значна заслуга нового генерального директора вінницької обласної телерадіокомпанії Любові Коваленко та міністра держкомінформу Івана Чижа, який напередодні свята побував у Вінниці, у спальню Петлюри заходив також. Зараз там комп’ютери, а ліжко, як сказала Ірина Дораш, завідуюча науково-методичним відділом обласного краєзнавчого музею, ймовірно, що Петлюра забрав iз собою. І, як жартують в редакції, встиг надовго приспати увагу влади до проблем колективу, але не до його творчості. Тільки в цьому році вінницькі радіожурналісти повернулись з перемогою з п’яти всеукраїнських конкурсів. Крім щоденних інформвипусків, в ефірі обласного радіо публіцистичні, розважальні, молодіжна і дитяча програми, а також радіо-театр.
Правда, чують це не всі, кому воно адресується. Після стихійного обледеніння, значна територія області залишається без проводового радіозв’язку. З 370 тисяч радіоточок зараз працюють лише 132 тисячі. Радійники додатково почали виходити на ультракоротких та середніх хвилях. Але рельєф, погодні умови та хвильові приймачі, які є недосяжними для більшості сільського люду, залишають їх без інформації. «Мало хто тепер у селах дозволяє собі газету. Не у всіх справний телевізор. А проводове радіо, яке завжди було для селянина доступним, замовкло, — турбується Олександр Матвійчук. — Сільські люди опинилися в інформаційному вакуумі, і я впевнений, що більшість iз них не знають, хто керує областю і що в ній відбувається. Це ж стостується подій в державі і у світі. Інформація поширюється через «бібісi» — баба бабі сказала».
Радійники вже два роки намагаються відновити георгафію свого ефіру, але марно. Вони кажуть, що найбільше проблем виникає з боку «Укртелекому», якому фінансово невигідно утримувати проводове радіо. А тим паче його поновлювати. Та духу радійники не втрачають. Зараз у колективі працюють 13 журналiстів. Проблеми вони долають жартами. Коли вкотре падає стеля, її підпирають і кажуть, що у них їде дах.
