Цитадель європейського духу і українського просвітництва
«Могилянка» веде свій родовід від жовтня 1615 року, коли знатна київська шляхтянка Галшка (Єлизавета) Гулевичівна, родом з Волині, склала і підписала дарчу (фундуш), за якою «...Все сіє — на монастир ставропігійний спільного життя по чину Василія Великого, також і на школу дітям тако шляхетським, яко і міщанським і на всякий інший спосіб богоугодного життя, котрий би слугував... вихованню й подаванню наук учтивих дітям народу християнського... з тим, щоб монастир і школа, і весь чин керувався законом Східної Церкви грецького обряду». Члени Київського братства таким чином були зобов’язані утримувати школу на землі, подарованій Г. Гулевичівною, меценаткою, що вписала своє ім’я в історію Академії, як Петро Могила та Іван Мазепа.
Братська школа була попередницею Академії, а вже у жовтнi 1632 року, тобто 370 років тому, уславлений митрополит Київський і Галицький Петро Могила створює Києво-Братську колегію, об’єднавши Київську братську і Київську лаврську школи.
Культура гуманітарна — була за часів Петра Могили, видатного реформатора православної церкви, просвітника, екуменіста — і в наші дні має бути основою загальної культури в українському суспільстві. Завдяки цьому першому національному вищому навчальному закладу (1658 р. Києво-Могилянському колегіуму було надано юридичних прав вищої школи і титулу «академія») українці мали можливість підживлювати у важкі роки національно-визвольних змагань, в часи Руїни, в період радикальних змін у суспільстві і світогляді на початку ХVIII ст., мозок нації. В Академії були сформовані і плідно працювали школи, як от — філософська, поетична, музична, архітектурна, живописна, зародився професійний театр. Спудеї з Чехії, Польщі, Словаччини, Сербії, Валахії, Трансильванії, Болгарії, Греції, Угорщини, Італії, Боснії, Хорватії вважали за честь отримати освіту в Києві у стінах Академії. Без перебільшення «Могилянка» стала у кінці ХVII ст. кращим і найпрестижнішим вищим навчальним закладом у Східній Європі (і не тільки в слов’янському світі). У Києво-Могилянській академії отримували освіту філософ Григорій Сковорода, архітектор Іван Григорович-Барський, композитори Максим Березовський та Артемій Ведель, історик і поет, архієпископ Лазар Баранович, енциклопедист-просвітник Михайло Ломоносов, козацький літописець Самійло Величко, історики Микола Бантиш-Каменський і Максим Берлинський, видатні церковні ієрархи — митрополити Стефан Яворський, Дмитро (Туптало), Іван (Максимович), єпископ Іоасаф (Горленко)... До речі, Стефан Яворський, видатний філософ і поет, стояв біля витоків московської Слов’яно-греко-латинської академії, що була заснована лише 1701 року.
Серед благодійників КМА були видатні історичні особи — гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, що заповів усі свої кошти Київській, Луцькій і Львівській братським школам («...на науку й увічнення бакалаврів вчених...», як він написав у дарчій), митрополит Петро Могила, гетьмани України Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Іван Мазепа... Саме в часи гетьманування Івана Мазепи «Могилянка» досягла найвищих щаблів розквіту. Цим по-справжньому всестановим навчальним закладом опікувалися усі верстви українського суспільства — духовенство, козаки, міщани, селяни.
Академія проіснувала до 1817 року й була за рішенням Священного Синоду в Санкт-Петербурзі закрита. Цар Олександр I небезпідставно вбачав у культурній політиці КМА загрозу інтересам Російської імперії. Через рік у її стінах було відкрито Київську духовну академію, в свою чергу рішенням більшовицької влади закриту в 1918 році.
Нарешті, 24 серпня 1992 року, після 175-річної перерви Києво-Могилянська академія офіційно була відновлена; цього ж дня пройшла посвята перших студентів. 19 травня 1994 року Указом Президента України «Могилянка» отримала новий статус — Національний університет «Києво-Могилянська академія».
Продовження теми: інтерв’ю з першим віце-президентом НаУКМА Михайлом БРИКОМ читайте на сторінці "Подробиці"
