Сергій ДОЛГИХ: «Тоді, коли багато колишніх комсомольських працівників пішли у бізнес, я вирішив працювати з дітьми»
Одним із таких продовжувачів традицій є дитячо-юнацький центр «Мрія» при ЦК профспілки працівників НАН України, який очолює Сергій Васильович Долгих. Розпочиналося все п’ять років тому, коли на базі київської СШ №112 організували естрадно-циркову секцію, в якій діти почали осягати ази акробатики під керівництвом заслуженого майстра спорту Руфіни Григорівни Вельгіус. Театр естрадних мініатюр «Мрія», який створили на базі цієї секції, виступав на різних районних і міських конкурсах, де неодноразово ставав переможцем. Перший успіх підштовхнув С. Долгих до створення дитячо-юнацького клубу, в якому сьогодні працюють секції народного і сучасного танцю, циркова і вокалу. Вокалом із дітьми займаються чудові педагоги — народний артист України, професор Національного університету культури Микола Олексійович Коваль і доцент кафедри оперного співу Національної консерваторії Едуард Францевич Синько. Їм допомагає відомий класичний дует — Наталя Заболоцька і Наталя Романова. З цирковою секцією працює викладач київського естрадно-циркового училища Світлана Анатоліївна Миколенко, а хореографію діти опановують під керівництвом викладача Національного університету культури Віктора Андрійовича Литвиненка і його дружини. Всі викладачі займаються з дітьми на громадських засадах, вони дуже люблять своїх підопічних і є фанатами своєї справи, за що вихованці «Мрії» та її керівник їм дуже вдячні: такий альтруїзм — велика рідкість у наш час.
Сузір’я педагогів-професіоналів, які працюють із дітьми, принесло свої плоди. Вихованці «Мрії» — вокальний ансамбль «Вімола», хореографічні ансамблі «Лелеченьки» і «Чисті криниці» — неодноразово ставали переможцями і призерами багатьох конкурсів — від міських до міжнародних. Останній великий успіх — перше місце на II Міжнародному конкурсі з сучасної хореографії, який відбувся минулої весни у Києві. Колекція дипломів, отриманих юними артистами, вражає, як і кількість грамот та подяк, якими нагороджено керівника «Мрії». А фахівці вже звернули увагу на вокалістку Ірину Бикову, якій пророкують велике майбутнє. Ансамблі з «Мрії» запросили виступити в конкурсній програмі «Таврійських ігор» у 2003 році, планується також участь у всеукраїнському конкурсі-фестивалі «Червона рута».
Крім цього, центр щорічно проводить дитячі фестивалі у селищі Лазурному Херсонської області на базі санаторно-оздоровчого комплексу «Гілея» з гала-концертами, в яких беруть участь по 350—400 дітей з усіх оздоровчих таборів побережжя. Вже традицією стали новорічні вистави, які дають діти з «Мрії». Виступали вони і перед українськими космонавтами пiд час концерту, присвяченого Дню космонавтики.
Центр і його керівник не зупиняються на досягнутому, але «Мрія» підійшла до тієї межі, коли подальший розвиток центру й участь у міжнародних конкурсах вимагає фінансових коштів. Якщо всі викладачі працюють із дітьми на громадських засадах, а зали для занять надає НТК «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона», то фінансову підтримку надає тільки аж ніяк не заможна профспілка працівників НАН України, яка в 2000 році прийняла «Мрію» під своє крило. Проте «Мрія» не страждає на «відомчу хворобу» — безкоштовно займатися в центрі може будь- яка дитина, незалежно від того, де працюють її батьки. Приймають до центру всіх, а вже через рік діти самі визначаються — чи варто продовжувати заняття. Адже вимоги до тих, хто займається, — на рівні професійних, їх не кожен витримає, але якщо дитина має здібності, то досвідчені педагоги обов’язково їх розвинуть. Недаремно вихованці центру, які побажали продовжити навчання у творчих училищах та вищих навчальних закладах, не мають проблем на вступних іспитах.
Не можна не сказати декілька слів і про керівника «Мрії». Сергій Долгих за освітою радіоелектронник. Працюючи за фахом, навчався у театральному інституті, був на комсомольській роботі, займаючись питаннями молоді і студентства. Міг, як багато колишніх комсомольських працівників, податися у бізнес, але вибрав роботу з дітьми. На запитання, що визначило його вибір, Сергій Васильович відповів:
— Я син військового, і, як і всі діти військових, які мандрували Союзом, почувався ізгоєм суспільства. Рік-два в одному місці, рік-два — у другому, потiм — у третьому, ні кола ні двора. Батьки зайняті службою, а про дозвілля для дітей і підлітків у військових містечках і говорити не випадає. Я на собі відчув брак батьківської уваги, і тому, чудово розуміючи, в який час ми живемо, коли багато батьків зайняті на двох-трьох роботах, щоб прогодувати сім’ю, вирішив присвятити себе роботі з дітьми, намагаючись компенсувати дітям цей брак уваги з боку батьків. Я фанат цієї справи, як і всі високопрофесіональні педагоги, котрі працюють із дітьми в «Мрії» у свій вільний час.
