Пам’яті обхідної
Про те, що обхідної труби не буде, говорять тепер вже не тільки українські, а й російські урядовці. А після того, як Володимир Путін і Леонід Кучма виступили із спільною — разом із Герхардом Шредером — заявою — стало очевидно, що відступати Москві немає куди: вона гарантувала стабільність своїх планів не тільки Києву, а й Берліну.
Тепер буде чимало коментарів про те, чому все ж таки Росія збиралася будувати «обхідний газопровід» — та так і не зібралася. Я, на щастя, можу від міркувань на цю тему утриматись: жодної хвилини не вірив, що такий газопровід взагалі хтось збирається будувати. Однак говорити про нього конче необхідно було Рему Вяхірєву та його соратникам. Новий менеджмент «Газпрому» саме тому й не може повернути до компанії її активи, що під розмови про обхідну трубу їх талановито й нахабно виводили.
Коли вивели — Вяхірєв залишив «Газпром», а керівники РАТ — розмови про обхідну. Однак як Росія все ж таки блискуче скористалася з пропагандистської кампанії свого головного газовика! Хай гроші газпромівські втратила, а проте як воду скаламутила! Україна весь час мусила про щось просити, виправдовуватися, пояснювати. Польща весь час вирішувала, чи слід їй діяти проти українських інтересів, чи не слід… Українсько-польскі консультації з цього приводу — це томи чоловічих розмов і жіночих сліз. І чого було плакати?
Якби українські політики були хоча б трішечки далекогляднішими й усвідомлювали весь пропагандистський зміст історії з обхідною, якби ті з них, хто усвідомлював його, не підігрували б Москві так старанно, сьогодні ми б домовилися з Росією на своїх умовах. А так домовляємося на німецьких. Також не найгірший варіант — хтось має все ж таки викласти гроші і за їхній газ, і за наш транзит.
А з обхідною попрощаємось. Була чудова.
