Усі дороги привели до Рима
Президента США Джорджа Буша під час його європейського турне скрізь, крім Росії, зустрічали масштабні демонстрації. Скрізь перекривалися для сторонніх (тобто звичайних перехожих) райони, де відбувалися його офіційні і неофіційні зустрічі. І скрізь говорилося про нове партнерство. В Берліні і Парижі — про нове партнерство з Європою. В Москві і Санкт- Петербурзі — про нове американсько-російське партнерство — цьому мають послужити договір про скорочення наступальних ядерних потенціалів і декларація про нові стратегічні відносини. У Римі — про нове трансатлантичне партнерство. При цьому ні в Німеччині, ні у Франції, ні в Італії, принаймні, на рівні зустрічей президента Буша — не було висловлено жодного сумніву в необхідності зміцнювати глобальну безпеку, боротися з тероризмом, встановлювати нормальні відносини з Росією. Багатотисячні демонстрації відбувалися переважно з приводу «односторонності» і «спрощеного підходу» американської політики, передусім на Близькому Сході, у політиці стосовно Ірану та Іраку. Оцінки виступів Буша у німецькому Бундестазі, у Парижі різняться — одних він переконав у щирості, інших — ні, але всі коментатори зійшлися на тому, що це, принаймні, не лихий ковбой, який хоче всі проблеми вирішити одним наскоком. Візит Буша до Росії показав, що незважаючи на ті розбіжності, що залишаються (зокрема, знову ж таки Іран, Ірак), Путіну потрібні добрі відносини з США, а Буш ставить на добрі відносини з Росією. При цьому багато хто в Москві вважає, що сьогодні для Росії партнерський рівень відносин із Сполученими Штатами важливіший за партнерство з НАТО. Лорд Робертсон в інтерв’ю «Ді Вельт» запитує — «то чим їх може зацікавити Рада НАТО— Росія»? Збігнєв Бжезінський в інтерв’ю італійській «Ла Стампа» вказує, що у віддаленому майбутньому він не виключає вступу Росії до НАТО. У найближчі роки, каже Бжезінський, НАТО продовжить розширюватися на Схід, охоплюючи країни Балтії і Україну, і тоді Росія захоче вступити до НАТО і зможе це зробити, якщо зробить необхідні корективи в своїй політиці. Заради справедливості, варто зазначити, що крім Бжезінського, необхідність поглиблення співпраці між НАТО та Україною (аж до членства України) публічно відстоюють поки що лише представники Польщі. Що ж стосується «двадцятки», яка, можливо, з вступом нових членів до Альянсу матиме ширше коло учасників, то генсек НАТО лорд Робертсон уже говорив, що в Альянсу і Росії спільний ворог — тероризм. Те, що терор перейшов через усі можливі межі, й змусило НАТО та Москву зблизитися вперше за майже 60 років. Нічого подібного стосовно України поки що ніхто не каже, як і не вказує на те, що сам рівень співпраці з Україною теж може бути більшим за спільні навчання і консультації.
Попередник «двадцятки» — Постійна рада НАТО—Росія — не витримала випробування Югославією. Тепер ідея з «двадцяткою» теж може провалитися, вважає лорд Робертсон — якщо Рада не зможе приходити до спільних рішень і перетвориться на дискусійний клуб. Доволі жорстко. Не менше жорсткості чути і з Москви — там вказують, що Росія не претендуватиме на право вето на рішення НАТО, але й НАТО не може мати права вето на російські рішення. І що Росія продовжує негативно ставитися до розширення НАТО на Схід. Хоча, як час від часу зазначають представники Росії, протидіяти цьому процесу Москва не зморазі подання Україною заявки на вступ до НАТО навіть за умови якнайтіснішої співпраці НАТО—Росія Москва це далеко не вітатиме. Причому протидіяти Москва буде, скоріше за все, непрямими методами.
Завтра в Брюсселі перебуватиме міністр закордонних справ Зленко. Потім, 7 червня, відбудеться засідання комісії НАТО—Україна на рівні міністрів оборони. І, таким чином, до 9 липня, коли в Україні відбудеться ювілейне засідання Комітету НАТО—Україна з приводу 5-ї річниці підписання Хартії про особливе партнерство, лорд Робертсон вже, очевидно, матиме сформовану спільну думку членів Альянсу з приводу майбутнiх відносин з ють, що розраховують на зближення з НАТО в загальному контексті європейської інтеграції України — хоча іще недавно європейський та євроатлантичний вектори зовнішньої політики країни розділялися.
Тим часом Міністерству юстиції України вже доручено працювати над реформуванням законодавства в тих частинах, які повинні узгоджуватися з принципами, які функціонують в країнах Альянсу, сказав журналістам міністр юстиції Олександр Лавринович. За його словами, потрібно забезпечити виконання вимог з уніфікації підходів до бюджетного забезпечення Збройних сил України, цивільного контролю над армією, вимог стосовно країні. Документи, за словами міністра, будуть спрямовані на реалізацію головної ідеї рішення РНБОУ.
Нещодавно представник однієї з країн-кандидатів на вступ до ЄС і НАТО сказав «Дню», що в цьому питанні головне — виявити політичну волю. Волю продемонстровано, процес розпочато. Тут згадується ще один приклад — коли на початку 90-х Угорщині прямо сказали, що вона не зможе розраховувати на членство в ЄС, угорці відповіли тим, що провели реформи, після яких їм стало неможливо відмовити. І на той час принаймні серед політичних еліт країни вже не виникало жодних дискусій щодо того, з ким іти до Європи.
