«Офiцiйним» профспiлкам не довiряють
Минулої суботи у центрі Дніпропетровська пройшов гучний мітинг робiтникiв металургійних заводів, головною вимогою яких було погашення заборгованості із зарплати, що накопичилася за попередні роки. «Застрільником» акції виступив Всеукраїнський союз робітників, близький до КПУ, хоч серед учасників та організаторів були і представники цілого ряду інших лівих партій та організацій, а також створене робітниками металургійного заводу ім. Петровського на хвилі невдоволення «офіційними» профспілками «Трудове братство». Його лідер Володимир Стадник повідомив кореспонденту «Дня», що безпосередньою підставою для виходу робочих «Петрівки» на мітинг ніби стало порушення графіка погашення заборгованості із зарплати, який було узгоджено ще у січні цього року, під час візиту до Дніпропетровська першого віце-прем’єра Кабінету Міністрів України Олега Дубини. Уряд, за його словами, загалом дотримав слово, і на завод надійшли «два транші» у рахунок повернення ПДВ, однак iз третім у розмірі близько 2,8 млн. гривень — вийшла затримка. Причини робітникам невідомі, однак чималу частину провини за те, що відбувається, вони покладають на бездіяльні профспілкові організації, які, по суті, й повинні займатися безпосереднім захистом прав трудящих. «На жаль, — зазначив В. Стадник, — профспілки «відключилися», і на них немає жодної надії. Робітникам самим доводиться займатися захистом своїх прав через створене ними «Трудове братство».
Невдоволенням дніпропетровських металургів, що вимагають борги 3-річної давності, судячи з усього, з успіхом користуються ліві, підказуючи робітникам практично нездійсненні вимоги. Наприклад, встановити розмір тарифів на комунальні послуги «не вище 15-ти відсотків від мінімальної заробітної плати» або «підвищити зарплату металургам удвічі». Мета, як можна здогадуватися, досить проста — підвищити градус громадського невдоволення у період формування структури і керівництва Верховної Ради і спробувати «підставити» уряд. Недаремно один iз промовців, виступаючи під червоним прапором і звертаючись до робітників, проникливо запитував: а чи не час нам, товариші, перейти від вимог економічних — до політичних?
