Привид нової кризи

Ще жорсткішу антиінфляційну позицію продемонстрував голова ради Нацбанку, радник Президента України Анатолій Гальчинський. За його словами, позиція очолюваної ним ради полягає у активній протидії будь-яким спробам реанімації інфляційної моделі зростання. (Та чи випадково час проведення конференції припав саме на той період, коли лави парламентських прибічників такої моделі ще не згуртовані і на відсіч з їхнього боку можна не очікувати?) А оскільки гривня має вагомий запас міцності, тоді як зростаюча швидшими, ніж у радянські часи, продуктивність праці — невикористаний резерв у вигляді ще й досі мінімальних іноземних інвестицій, то, як вважає А.Гальчинський, немає жодних підстав і для зміни основних принципів грошово-кредитної політики держави. Щоправда, один з найдосвідченіших українських фахівців, А.Гальчинський висловив подив відносно того, що в Україні облікова ставка центробанку, яка останнім часом регулярно знижується, не виконує своїх функцій і не справляє впливу на ставки кредитування у банківській системі, внаслідок чого вони в Україні, за його словами, нині на порядок вищі, ніж у Росії. На жаль, Анатолій Степанович, що зазвичай уникає політичного підтексту, не вдався при цьому до аналізу рівня довіри, яка лежить в основі багатьох фінансових явищ. Щоправда, він опосередковано відповів на даний закид, вказавши, що населення ще й досі зберігає «у скляних банках» не гривню, а долар...

Директор Інституту економічного прогнозування НАНУ академік Валерій Геєць дещо по-іншому розглядає диспозицію сил, що мають свої інтереси у сфері валютно- курсової політики. За його словами, сьогодні прибічників інфляції в Україні вже немає. А є лише ті, хто виступає за зміцнення національної валюти, та ті, хто виступає за її обмежене зростання. З цього можна б зробити висновок, що прибічники інфляції пішли у підпілля. Отож академік прямо не сказав, до якого саме табору слід віднести його, але на відміну від офіційних представників банківської системи зробив у своєму виступі деякий ухил до виробничих питань. На його думку, Нацбанку не слід обмежувати свої функції лише наглядом за стабільністю валюти, адже, скажімо, Федеральна резервна система США (американський аналог центробанку) визначає свої головні функції дещо інакше: окрім грошової стабільності, це також підтримка виробника та високої зайнятості. На думку В.Гейця, в Україні ці функції розірвані. Загрозою для країни залишається також висока кредиторська заборгованість суб’єктів господарювання, яка фактично не зменшується, в той час як фінансові результати підприємств показують тенденцію до зменшення їхньої частки у створенні ВВП, а наявна перевага українських товарів у ціновій конкуренції на світовому ринку може швидко вичерпатися. Відтак академік робить висновок, що Україна, подолавши інфляцію, нині стоїть на порозі депресії, яка може перерости в кризу і викликати дестабілізацію економіки. Завадити цьому, за Гейцем, може лише розвиток внутрішнього ринку та подальше нагромадження золотовалютних резервів (шляхом обмеженої емісії) та підтримки (урядом? — Авт. ) платоспроможного попиту населення та підприємств.