Продавати «по-новому»

Передусім Фонд держмайна хоче закласти в програму приватизації право самостійно зменшувати стартову ціну об’єктів на 30% нижче за номінал. Робити це Фонд збирається у випадках, коли підприємство на декількох тендерах поспіль не викликало інтересу ні в одного з потенційних покупців. «Таких об’єктів у нас нині 26. Більшість із них дуже важко продати. Але якщо ціни будуть знижені, покупець, напевно, знайдеться», — вважає Бондар. За його словами, ФДМ вже звернувся до Кабміну з проханням затвердити нову методику оцінки й дозволити продаж за ціною нижче за номінал металургійного гіганта «Азовсталь». 25-відсотковий держпакет акцій маріупольського комбінату виставлявся на продаж уже тричі, але щоразу основний претендент на купівлю, донецька корпорація «Індустріальний союз Донбасу», заявляв про завищеність стартової ціни — 198 мільйонів гривень. Перейти дорогу «ІСД» ніхто з інших можливих покупців не ризикує, й тому комбінат вже не перший рік у завислому стані. Нову спробу продати «Азовсталь» держава здійснить у третьому кварталі, і якщо чинник зниження ціни спрацює, напевно, ФДМ дістане право встановлювати стартові ціни об’єктів нижче за номінал.

Також Фонд закладе в проект приватизаційної програми фінансові джерела для участі в повторних емісіях акцій підприємств. «Нині ми тупо блокуємо всі повторні емісії, тому що побоюємося розмивання державних пакетів акцій», — признався Олександр Бондар. За його словами, багато які підприємства, в яких є навіть невелика держчастка, не можуть залучити інвестиції під додатковий випуск акцій, тому що Фонд не має коштів для участі в емісії. Очікується, що в програмі приватизації буде закладено право ФДМ використати певний відсоток від прибутків після продажу об’єктів на інвестування компаній.

Проте, можливо, зберігати держпакети від розмивання Фонду й не доведеться. Адже водночас, за словами Олександра Бондаря, він збирається відновити дискусію про запровадження так званої золотої акції. Вона дозволить державі мати привілеї в управлінні майном компанії, навіть якщо майже 100% її акцій перебуватиме в приватних руках. Хоча тут же Бондар зазначає, що категорично проти «золотої акції» виступають західні інвестори. «Вони побоюються, що, сплативши за підприємство великі гроші, не зможуть ним керувати», — пояснює глава ФДМ, припускаючи, що навколо цієї теми має бути гостра дискусія. Якщо «золота акція» й буде запроваджена, то привілеї, які вона дає державі, напевно, будуть дуже обмежені.

Ще однією зміною, порівняно з нинішньою програмою приватизації, скоріше за все, стане коригування поняття «промисловий інвестор». Нині всі стратегічні підприємства продаються лише компаніям, що працюють у тій же галузі, що й об’єкт, який продається. В результаті безліч потенційних учасників конкурсів не було до них допущено. Саме вони остаточно змучили Фонд судовими позовами. Олександр Бондар виступає проти того, щоб відміняти поняття «промисловий інвестор», але пом’якшити деякі характеристики цього статусу, на його погляд, варто.

За новими правилами, закладеними в трирічну програму, очевидно, здійснюватиметься приватизація суперстратегічних об’єктів. Серед них, напевно, будуть «Укртелеком» або обленерго, заплановані для продажу нинішнього року. Олександр Бондар не виключив, що цього року буде продано або обленерго, або «Укртелеком». «Прийнято рішення не форсувати підготовку цих конкурсів», — каже глава ФДМ. Так само цілком можливою є приватизація протягом найближчих трьох років української системи з транспортування енергоносіїв. Нині продавати трубопроводи заборонено законом, але про необхідність залучити інвесторів трубопроводів із Заходу та Росії неодноразово заявляв Президент Леонід Кучма. Тож парламенту, напевно, запропонують поміркувати над цією гарячою темою.

Ну а що депутатам уже точно варто самостійно закласти в програму приватизації, то це повноваження Кабінету Міністрів і ФДМ щодо управління держмайном. Нині вони чітко не визначені, у зв’язку з чим уряд час від часу дозволяє собі імпровізації. Так було з державним ВАТ «Комсомольське рудоуправління», яке фактично на безоплатній основі було передано приватній компанії «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча». Причому Фонду держмайна Кабмін доручив провести повторну емісію акцій з метою продати їх адресно саме цій приватній компанії, а кошти від продажу не зарахувати до бюджету, а залишити на місці. Олександр Бондар пояснив це рішення тим, що державне ВАТ фактично не працювало й маріупольський завод вирішив підняти його з колін. Але в будь-якому разі прецедент створено, й чому б тепер Кабміну не продавати й інші держпідприємства цілеспрямовано конкурентним компаніям. Ризик тіньової приватизації за такої схеми підвищується багаторазово.