Щастя жити за правилами

Сотні тисяч наших громадян прямо чи непрямо працюють на українську цукрову промисловість. Досить сказати, що цукрові заводи закуповують у населення близько 24% перероблюваного ними буряка. Розрахунок за буряк йде найчастіше не грошима, а цукром і жомом — цінною кормовою добавкою. Два «технологічні ланцюжки»: буряк — цукор — самогонка і буряк — жом — молоко та м’ясо багато в чому становлять сьогодні фінансову основу життя українського села, де живі гроші, особливо у віддалених від великих промислових центрів місцях, як і раніше, набагато дорожчі, ніж загалом у країні. І в цих умовах мінімальну ціну на цукровий буряк, який закупається цукровими заводами у населення, планується знизити зі 165 гривень до 139 грн. за тонну, тобто більше ніж на 15%. Така пропозиція, що сприймається неоднозначно, готується фахівцями Національної асоціації цукровиробників «Укрцукор» у зв’язку з тим, що індивідуальні господарства не платять ПДВ (продаючи свій зароблений цукор), і у результаті великі цукровиробники просто програють їм у боротьбі за внутрішній ринок.

Селяни спочатку, можливо, втратять частину своїх прибутків. Але слід врахувати, що при цьому бартер замінять на грошові розрахунки, і в результаті селяни виграють. Крім того, нестабільність цукрових цін, по суті, вигідна тільки спекулянтам. Усі інші виробники, як великі, так і дрібні, однаково зацікавлені у зворотному. Не можна не зважати і на національні інтереси України, що полягають у тому, щоб повернутися на зовнішній ринок цукру, який попередні уряди здали майже без бою. Схоже, сьогодні українські цукровиробники за підтримки уряду готуються до реваншу. Питання про експорт знову виноситься на порядок денний. Щоправда, поки ситуація така, що колишній союзний постачальник білого золота №1 усе ще більше стурбований тим, щоб прикрити свої кордони від іноземного цукру.

«Треба визнати, що є проблеми з ефективністю державної політики в цукровій галузі», — сказав прем’єр-міністр Анатолій Кінах на церемонії підписання меморандуму про узгодження дій на ринку цукру між урядом України та професійними об’єднаннями АПК. На думку прем’єр-міністра, меморандум — це удосконалення «правил гри» в галузі, де «наявні кризові явища».

На початку лютого експерти передбачали, що ціни на цукор, які перед цим кілька місяців рухалися донизу і впали нижче встановленого мінімального рівня — 2370 грн. за тонну, стабілізуються у березні на рівні 2500 грн. Прогноз, у тому числі й внаслідок зусиль уряду, виправдався. Сьогодні на київських ринках 50-кілограмовий мішок цукру можна купити лише ненабагато дешевше 125 гривень. А у магазинах ціна і того вища. Отже, цукровиробники, які майже з усіх питань досягли консенсусу з урядом і підписали відповідний меморандум, можуть бути задоволені?

Це припущення у розмові з «Днем» не підтримав президент компанії «Укрінтерцукор» Євген Імас. Меморандум сам по собі, вважає він, жодних проблем вирішити не може — це немов побажання щастя. Одночасно Є. Імас назвав цей документ першим серйозним кроком уряду до спілкування з суб’єктами господарювання у цій сфері. Підприємці, зі слів президента компанії, підтримують і вважають дуже важливими кроки уряду, спрямовані на захист вітчизняного ринку, — виключення з режиму вільної торгівлі імпорту цукру з Білорусі, Росії та Молдови. Але їх дуже непокоїть «величезна контрабанда» (з січня по березень, за даними Є. Імаса, вона становила 150 тисяч тонн, а минулого року наблизилася до 500 тис. тонн). Є. Імас підкреслив несправедливість системи оподаткування, з якою доводиться мати справу цукровиробникам. «Ми ще не посіяли (буряк може і не зійти) — а не те щоб виробили цукор, а вже повинні платити ПДВ, чим відразу збільшуємо собівартість продукту», — розповідає Є. Імас. З його слів, в Україні зберігається також несправедливий розподіл у цукровій галузі. Виробниками тут вважаються тільки ті, хто вирощує буряк. А ті, хто його переробляє, не більше ніж посередники. Навіть системоутворюючі компанії, які і вирощують буряк, i переробляють його на готовий цукор, відчувають на собі таку дискримінацію. Однак, зі слів Є. Імаса, незважаючи на всі труднощі, сьогодні вже є можливість зробити акцент на відродженні експорту цукру в країни близького зарубіжжя — Азербайджан, Грузію, Туркменію... Якщо уряд і надалі буде серйозно працювати у цьому напрямі, вважає Є. Імас, вимагати ліквідації дисбалансу цін (згідно з прийнятими раніше рішеннями за тонну буряка треба платити 165 гривень і за тонну цукру 2370 гривень, тоді як реальна ціна на оптовому ринку 1900 гривень при собівартості 2200 гривень, а податок все одно треба платити з віртуальної ціни 2370 гривень), то протягом трьох-чотирьох років можна буде відродити цукрову промисловість України .

ДО РЕЧІ

Мінагрополітики України прогнозує в 2002 році зростання виробництва цукру до 1,8 млн. тонн. Імпорт цукру в Україну в 2001/02 маркетинговому році становитиме 350 тис. тонн, повідомив у своїй доповіді сільськогосподарський аташе посольства США в Україні, а експорт буде незначним у зв’язку з відсутністю сприятливого торгового режиму з боку Росії, вважає, згідно з повідомленням компанії «ПроАгро», американський експерт .