Лікування конкуренцією

— Для України момент вступу до СОТ має приблизно таке ж значення, як для більшовиків мав початок жовтневого перевороту: сьогодні — рано, завтра — пізно. Чому Україна знаходиться в таких жорстких рамках, незважаючи на досить пристойні показники зовнішньоекономічної діяльності?

— Вступ України до СОТ є одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики Президента і уряду України і розглядається як системний фактор розвитку національної економіки та створення передбачуваного середовища для залучення іноземних інвестицій. Для України це дійсно — момент істини. І тут наведена вами аналогія справедлива. Актуальність та навіть нагальність вступу до СОТ обумовлена двома основними зовнішніми факторами. Нині у самій системі СОТ відбуваються певні зміни і провадиться переговорний процес, викликаний активною позицією нерозвинутих країн та країн, що розвиваються, у забезпеченні власних економічних та торговельних інтересів. У відповідь керівництво СОТ та найвпливовіші члени цієї організації декларують створення світової торговельної системи, яка б відповідала інтересам усіх без винятку країн-членів. Ці багатосторонні переговори визначають умови світової торгівлі на десятиріччя вперед, тому важливо, щоб і інтереси України були враховані. Але Україна бере в цьому участь лише як спостерігач. Важливо ж стати повноправним учасником переговорів, тобто — членом СОТ.

Другим ключовим моментом є розширення ЄС, яке почнеться з 1 січня 2004 року та може негативно вплинути на обсяги торгівлі України новими «європейцями». І навпаки, вступ до СОТ дозволить лібералізувати режим торгівлі між Україною та ЄС, зменшити тарифні та нетарифні обмеження на експорт до ЄС українських товарів, зокрема, металургійної, текстильної та швейної продукції та реально розпочати роботу з укладення угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС. А в перспективі — і угоди з асоційованого членства України в ЄС. Також від членства в СОТ повністю залежить можливість приєднання України до Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі (CEFTA). Все це дозволить також диверсифікувати наші торговельні потоки.

— В ході обговорення проблем вступу до СОТ висловлюється занепокоєння, що в результаті цього Україна може назавжди залишитися серед другосортних держав, яким перекриватиметься доступ до передових перспективних технологій... Що ви думаєте з цього приводу?

— Вступ до СОТ для кожної країни це — (поряд із отриманням переваг) готовність до певних поступок. Світовий досвід показує, що переваг більше. Аналіз, проведений наши міністерством, переконує, що Україна може отримати менше збитків і більше переваг, у тому числі довготермінових. Досвід країн Центральної та Східної Європи показує, що після вступу до СОТ обсяги прямих іноземних інвестицій в цих країнах істотно зросли. Найяскравішим прикладом є Болгарія, де інвестиції в перший же рік після вступу до СОТ збільшилися в 3,7 раза, а в 1999 — 2000 роках — ще в 1,5 раза. У Словенії в наступний рік після вступу до СОТ інвестиції зросли майже вдвічі, а згодом стабілізувалися на цьому рівні. Стабільний рівень інвестицій зберігається в останні роки в Латвії та Естонії. З урахуванням таких тенденцій можна зпрогнозувати, що вступ України до СОТ забезпечить збільшення щорічних обсягів іноземних інвестицій в українську економіку вже протягом одного-двох років принаймні в 1,5 — 2 рази. Зниження тарифних бар’єрів внаслідок вступу до СОТ може негативно вплинути тільки на горизонтальні інвестиції, спрямовані на задоволення внутрішнього попиту, та й то не обов’язково. Одночасно очікується збільшення обсягів вертикальних інвестицій, які припускають реекспорт виробленої продукції і часто передбачають використання саме новітніх технологій та імпортних комплектуючих. Саме цей тип інвестицій домінує в країнах з перехідними економіками.

— Чи вважаєте ви, що внутрішній ринок України, купівельна спроможність її громадян дозріли до того, щоб розвиватися в умовах дії угод між країнами — членами СОТ? Якби СОТ уже сьогодні зголосилася прийняти нас до своїх лав, то чи можна вважати, що наша країна до цього готова і вже виключила більшу частину пов’язаних із цим ризиків? Що слід зробити, щоб прискорити підготовку?

— Умови вступу кожної окремої країни до СОТ визначаються шляхом складних, часто дуже довгих переговорів, під час яких кожна із сторін намагається отримати ті чи інші переваги. Загальною тенденцією під час таких переговорів є лібералізація зовнішньоторговельного режиму, яка включає, зокрема, зменшення ввізного мита, скорочення кількісних обмежень. В той же час будь-яке рішення щодо поступок проходить погодження, в тому числі і в галузевих міністерствах та відомствах, що означає врахування інтересів тієї чи іншої галузі промисловості або сфери послуг. В ході переговорів України про вступ до СОТ ми прагнемо до застосування так званих перехідних періодів, коли певні поступки починають діяти не з часу вступу, а через, скажімо, два, три, пять років. Це дозволяє підготувати чутливі українські сектори промисловості до діяльності в умовах досить відкритого внутрішнього ринку. Тим більше, що тарифна пропозиція України на переговорах про вступ до СОТ в цілому відповідає рівню інших країн та є розумно протекціоністською. Крім того, як свідчить практика вступу до СОТ, країни, що приєднуються пізніше, вимушені йти на більші тарифні поступки.

Одним із головних ризиків при вступі України до СОТ вважається вірогідність значного збільшення обсягів імпорту, що в свою чергу призведе до гальмування розвитку вітчизняних галузей промисловості. Однак проведений аналіз показав, що внаслідок вступу до СОТ різкого збільшення імпорту не станеться, оскільки наш внутрішній ринок захищений від цього. Йдеться про істотні транспортні витрати на доставку імпортної продукції в порівнянні з продукцією місцевого виробництва; відсутність інфраструктури для зберігання та розподілу значних обсягів імпортної продукції у регіонах; невелику купівельну спроможність населення; традиційні уподобання громадян (в першу чергу, у сільській місцевості). Однак, важливо зрозуміти, що саме конкуренція є одним із головних двигунів прогресу, яка змушує підприємства шукати ефективніші способи роботи, створювати кращу продукцію, зменшувати ціни, підвищувати ефективність маркетингової політики. І виграє від цього саме український споживач, який матиме ширший вибір товарів та послуг. В цьому є безсумнівна перевага відкритої торговельно-економічної системи перед закритою.

Фактором ризику часто називається можливість різкого скорочення надходжень до Держбюджету внаслідок зменшення коштів, отриманиих від стягування ввізного мита. Однак, за оцінками Мінфіну, з урахуванням енергетичного імпорту, митних та податкових пільг, діючих режимів вільної торгівлі України з іншими країнами сьогодні митні збори стягуються лише з 25% продукції, що імпортується до України. Із вступом до СОТ ці пільги буде скасовано, що збільшить частку оподатковуваного імпорту в загальному його обсязі. Позитивних наслідків можна сподіватися і після ухвалення Податкового кодексу, який передбачає скасування пільг, що надаються за галузевим принципом. Отже можна стверджувати, що вступ України до СОТ не тільки не призведе до втрат бюджету, а навпаки сприятиме створенню прозорого передбачуваного торговельного середовища, вирівнювання в правах всіх платників податків, що безперечно покращить інвестиційний клімат. Щодо структурної перебудови промисловості, необхідної для вступу до СОТ, то сьогодні в країні виконується більше 20 відповідних програм, затверджених Верховною Радою, указами Президента та постановами уряду. В результаті у 2001 році експорт наукоємкої продукції машинобудування та продукції глибокої переробки зріс на 1,6% в порівнянні з 2000 роком. Крім того, при вступі до СОТ встановлюється перехідний період щодо лібералізації торговельного режиму (поетапне зниження ставок ввізного мита), і для деяких галузей виробництва цей період сягає 2010 року (авіабудування). При цьому необхідно звернути увагу на ще один нюанс, а саме: чим пізніше Україна вступить до СОТ, тим коротше буде цей перехідний період.

— В українській групі із СОТ, окрім нас, 42 країни, частина з яких уже дала «добро», а частина — ні. Яку позицію займають ще 100 членів цієї організації, які не входять до «нашої» групи?

— На сьогодні можна сказати, що Україна знаходиться на завершальному етапі процесу вступу до СОТ. Відповідно до встановленої процедури кожна нова країна проводить переговори з країнами-членами СОТ, які є одночасно учасниками так званих робочих груп, членами яких, як правило, є країни — основні торговельні партнери. Так, хоча у нашій робочій групі 42 члена, двосторонні переговори проводяться з 22 країнами, решта беруть участь тільки у багатосторонніх переговорах. На сьогоднішній день Україна підписала двосторонні протоколи з доступу до ринків товарів та послуг з Мексикою, Уругваєм, Новою Зеландією, Канадою та Південною Кореєю. Практично завершено переговори з доступу до ринків товарів з Еквадором, Словенією, Туреччиною та Латвією. Досягнуто узгодження щодо тарифних поступок з делегаціями Куби, Бразилії, ЄС, Японії, Індії. В частині послуг завершено переговори з Бразилією, Еквадором, Кубою, Латвією та Туреччиною. Відповідно до указу Президента України двосторонні переговори мають бути завершені до жовтня 2002 року.

— Вступаючи в СОТ, Україна мов би з’їжджає з узбіччя всесвітнього процесу глобалізації. Чи достатньою буде швидкість нашого руху в центрі світового економічного потоку, щоб нас не задушили могутніші конкуренти?

— Якщо вже вживати спортивну термінологію, то вступ до СОТ можна порівняти з переходом команди у вищу лігу. Звичайно, тут завжди можна наразитися на сильнішого суперника. Але ж відомо, що граючи з гідними супротивниками, будь- яка команда вчиться, підвищує свій клас і таким чином отримує шанси на перемогу. Окрім того, внаслідок вступу до СОТ наша країна матиме чимало економічних та зовнішньоторговельних переваг. Крім уже названих, це зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів практично на всіх найважливіших товарних ринках розвинених країн; режим найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ. Це означає одночасне поліпшення умов торгівлі з 144 країнами світу (на їхню долю припадає понад 93% світової торгівлі). Сьогодні українській «Таврії», дійсно, дуже важко конкурувати на швидкісних світових дорогах. Нерідко її притискають ледве не до бровки. Але вступивши до СОТ ми отримуємо в першу чергу захист — можливості відстоювати інтереси наших виробників згідно з процедурою розгляду торгових спорів Світової організації торгівлі та запобігати загрозі торговельно-економічної ізоляції України. Йдеться не тільки про країни Західної та Центральної Європи, а й про Східну Європу та Балтію, на які припадає більше 30% нашого експорту. Багато хто в цьому регіоні вже сьогодні є асоційованими членами ЄС, що супроводжується обов’язковим застосуванням законодавства ЄС в сфері торговельних відносин, зокрема, антидемпінгових, компенсаційних процедур та кількісних обмежень імпорту українських товарів.

Членство у СОТ гарантуватиме нас також від витіснення української продукції з ринку ЄС аналогічною продукцією країн Центральної та Східної Європи. В іншому разі в першу чергу може постраждати металургійна промисловість, обсяги експорту якої до ЄС зменшаться на 10 — 15% або на $75 — 115 млн. Можна з певною ймовірністю прогнозувати також зменшення поставок до ЄС (обсяг падіння від $150 млн. до майже $250 млн.) практично всієї готової текстильної продукції з України (крім найбільш невигідного виробництва сировини). Можливі втрати хімічної промисловості можна оцінити як 5 — 10%, або $15 — 25 млн. Водночас вступ країн CEFTA до Європейського Союзу та обов’язкове запровадження цими країнами квот на українську металопродукцію означатиме також зменшення обсягів експорту цих товарів до зазначених країн на 50 — 80%, що може скласти від $270 млн. до $430 млн. Як наслідок можна говорити про закриття Центрально- та Східноєвропейського ринку для вітчизняної металопродукції. За експертними оцінками, внаслідок збільшення тарифів при уніфікації їх відповідно до ставок ЄС можна очікувати зменшення обсягів українського експорту по інших товарах на 5 — 7%. Як наслідок загальне зменшення українського експорту до країн CEFTA може скласти від $330 до $510 млн., або третини українського експорту товарів до цих країн. Загалом, внаслідок інтеграції країн Центральної Європи та Балтії до ЄС та торгової ізоляції України (за умови її неприєднання до СОТ) вартісні показники зменшення українського експорту товарів складуть принаймні $816 млн., а за найгіршого варіанту можуть становити понад $1 млрд.

— Чи готуються сьогодні якісь зміни, скажімо до Бюджетного кодексу, з тим, щоб передбачити джерела субсидування тих або інших українських галузей, які не здатні за нинішніх умов витримати конкуренцію з іноземними виробниками?

— Стан економіки України нині практично не дозволяє державі субсидувати окремі галузі виробництва, хоча насправді такі пільги широко надаються. Так, сума платежів, умовно нарахованих відповідно до пільг, наданих згідно законодавства України у 2001 році, склала майже 9 мільярдів гривень. В той же час, відповідно до угод СОТ, всі субсидії розподілено на ті, що заборонені, та ті, що дають або не дають підстав до вжиття заходів захисту. Усі податкові та митні пільги у СОТ віднесено до класу заборонених субсидій, які мають бути скасовані. В той же час, наприклад, списання заборгованості підприємств не є забороненою субсидією, але дає підстави до заходів захисту. Тобто в разі завдання збитку товаровиробникам іншої країни, яка імпортує відповідний товар із України, ця країна має право на введення захисних заходів, які обмежують імпорт із України. До видів субсидій, які не дають підстави до вжиття заходів захисту, належить допомога неблагополучним регіонам та у науково-дослідній діяльності, сприяння адаптації підприємств до нових екологічних вимог тощо. Щоправда, правила СОТ не передбачають скасування субсидування сільського господарства, а лише вимагають введення граничного рівня для державних субсидій. Так, якщо в 2000 та 2001 роках державне субсидування сільськогосподарського сектору в Україні було відсутнє, то на переговорах із вступу до СОТ Україна відстоює рівень внутрішньої державної підтримки у сумі $1,37 млрд. на рік.

— Про що свідчить досвід входження до СОТ Молдови? Наскільки впливає на українське прагнення якнайшвидше увійти до СОТ російський фактор?

— Молдова стала членом СОТ лише 26 липня 2001 року. І відповідних статистичних даних для аналізу ще немає. В той же час ця країна, вірогідно, стане членом робочої групи з питань вступу України до СОТ та отримає певні переваги при вирішенні проблемних питань, що намітилися у двосторонніх відносинах.

Наш основний торговельно- економічний партнер — Росія — та інші країни СНД також знаходяться на шляху до вступу в СОТ. Вже називався термін можливого вступу РФ — 2003 рік. Якщо Росія випередить Україну, то отримає додатковий ефективний важіль для своєї економічної стратегії у відносинах із Україною і, навпаки, Україна втрачає можливості для налагодження відносин із Росією на основі балансу торговельно-економічних інтересів. Протягом останніх двох років у нашій торгівлі виникали певні протиріччя. Починаючи з другої половини 2001 року маємо скорочення (25%) українського експорту до Росії. Така ж тенденція зберігається і в перші місяці 2002 року. Основними причинами зменшення товарообігу є введення Росією положень нового Податкового кодексу, а також проведення антидемпінгових та спеціальних розслідувань щодо української продукції. Однак у зв’язку із вступом двох країн до СОТ у відносинах між ними нині з’являються нові тенденції. Так, готується проект угоди про вільну торгівлю, яка б відповідала нормам та правилам СОТ і де б не передбачалися вилучення із режиму вільної торгівлі. Однак російська сторона такі питання усе ж порушує...