Валентин ВЕЛИЧКО: «Політика ізоляції показує, що це дорога в нікуди»

— Здавалося б, немає ніяких підстав думати, що обидві сторони не прагнуть максимально взаємовигідних і дружніх відносин. Проте які проблеми в двосторонніх відносинах ви бачите?

— В торгово-економічних відносинах ми йдемо назустріч один одному. Раніше в Україні було дуже гарне податкове законодавство, коли ПДВ сплачувався не на кордоні при ввезенні товару в Україну, а після його реалізації. У Республіці Білорусь стягували ПДВ відразу при ввезенні, що створювало проблеми. Відповідну угоду свого часу не було підписано. Потім й Україна перейшла до стягування податку на кордоні, і тепер питання вимагає додаткового рішення. Таке опрацювання ведеться, але проблема ПДВ залишається тим чинником, що найбільш стримує.

Українське законодавство передбачає, що товари, які надходять до України, повинні бути розтаможені в тому регіоні, де знаходиться офіс. Одне з наших великих представництв — «Білнафтохім» — розташоване у Києві. А постачаємо ми калійні добрива до Сум, Херсона, Донецька. Відповідно, виникає безліч питань. Митники можуть дати відкріплення, а можуть і не дати. Кожний регіон піклується про свій місцевий бюджет.

У нас спільна ріка — Дніпро, по якому раніше було дуже розвинене судноплавство. Залізняк, вугілля йшли з України до Європи річковим шляхом. Щодобово проходило близько 30 барж, які перевантажувалися в залізничні вагони і далі йшли до Польщі, Німеччини. Сьогодні ця транспортна схема не працює. Ми в минулому році провели п’ять караванів до Миколаєва з калійними добривами. Але ми так намучилися — річку поділено, у кожного своя лоцманська служба, портові збори, шлюзування... Якщо ці проблеми буде вирішено, виграє насамперед Україна. Буде введено в дію приблизно 50 суден, понад 40 із них — українських. Калійні добрива отримуватиме порт Миколаїв. При цьому не поменшають транспортні перевезення добрив залізницею, які складають майже 1 млн. тонн.

Одним із чинників, що стримує розвиток двосторонніх торгово-економічних відносин, була проблема нестабільного білоруського рубля, точніше, його курсова різниця. Третій рік валюта стабільна, у нас немає таких понять, як «реекспорт», «резидент», «нерезидент», розрахунки йдуть у національних валютах — відкриваємо гривневі кореспондентські рахунки, рублеві, не потрібно нам валютних, доларових перерахунків.

— Коли буде ратифіковано договір про кордон між нашими країнами?

— По суті, кордон вивірено і підписано президентами Білорусі та України. Ратифікація сьогодні не впливає ні на прикордонників, ні на прикордонних жителів, оскільки територіальних претензій немає у жодної з країн. Виконання білоруською стороною внутрішньодержавних процедур більш істотне для міжнародних структур. На рівні глав держав Білорусі та України було досягнуто домовленостi, що одночасно з ратифікацією договору вирішується питання боргових зобов’язань. Вже підписано відповідний протокол на рівні експертів. Поки проблемою угоди про боргові зобов’язання залишається методологія розрахунку. У даний момент Україна пропонує ту методологію розрахунків, яку провела з Росією. Зараз це питання в робочій стадії.

— Ви говорили про пояс добросусідства, який створює навколо себе Білорусь. Однак пріоритетною є співпраця з Росією. Назвіть, будь ласка, плюси від існування Союзу Білорусі та Росії для пересічних білоруських громадян.

— Існують різні ступені інтеграції. Двостороння основа, ЄвразЕС, СНД. У рамках підписаного договору про Союз прийнято понад 25 законів на двосторонній основі. Наприклад, у нас немає термінів для оформлювальних документів, пов’язаних з посвідкою на проживання. Громадянин РФ переїжджає жити до Білорусі за терміном дії паспорта і отримує посвідку на проживання. Всі майнові права, які мають громадяни Білорусі, розповсюджуються і на громадян Росії: право власності, дарування, успадкування, заповіту. Не приймаючи громадянство, можна користуватися всіма майновими та іншими правами, закріпленими в законодавчих актах Республіки Білорусь і РФ, крім виборчого права. Останнє — окрема тема. Це вже більш глибокий процес інтеграції, пов’язаний зі створенням Союзної держави.

Ви можете вільно переїхати, наприклад, з Мінська до Новосибірська, і там будете отримувати пенсію, адекватну тій, яку отримували в Білорусі. Російські та білоруські звання прирівнюються. Тут полковник — там полковник. Сьогодні понад 3,5 тисячi білоруських студентів навчаються в російських вищих навчальних закладах на рівних умовах. У медицині питань більше. Підписано угоду, але вона поки не виконується. Невідкладна допомога надається і там, і там. Але в Росії медицина вже страхова, у нас вона поки залишається плановою.

Так уже сталося, що Білорусь свого часу стала складальним цехом СРСР. Передові технології ВПК, електроніка, нафтохімія побудованi в післявоєнні роки. В радянський час 26% нафтохімічної продукції виготовлялося в Білорусі. Але основа — сировинні ресурси РФ. Одна наша експортна одиниця вимагає 65% імпортних комплектуючих. За поставками в Білорусі на першому місці знаходиться Росія, на другому — Україна. Газ і нафту ми отримуємо з РФ набагато дешевше, ніж інші країни.

Звичайно, проблема руху нелегалів через територію Білорусі на Захід залишається актуальною. Думаєте, нечесних людей у нас немає? У вас хоч відмітки роблять, поїзди, автомобілі оглядають. У нас же йдуть поїзди з Росії в західному сполученні і ніякого контролю до західного кордону немає. Тому багато нелегалів нагромаджується в Білорусі.

— Наскільки ймовірно, що з України до Білорусі і назад потрібно буде їздити за закордонними паспортами (така можливість розглядалася відповідними відомствами наших держав)?

— На рівні консульських управлінь сьогодні можна ухвалити таке рішення. Але потрібно порахувати, скільки громадян сьогодні мають нові паспорти. У нас закордонних паспортів немає. Національний паспорт дає право виїзду до будь- якої країни. Паспорти СРСР у нас вже практично вилучено. А що робитиме Україна? У нас вже замінено понад 85% паспортів. За нашими даними, в Україні цей показник менший.

— Чи хотіла б Білорусь у найближчому майбутньому вступити до ЄС?

— Важко сказати, що незабаром, але в з огляду на те, що нашим найближчим партнером і союзником є Російська Федерація, яка оголосила стратегічний курс на зближення з ЄС, не думаю, що Білорусь суперечитиме такому курсу. Інша справа, наскільки Євросоюз готовий розглядати нас як партнера хоча б на початковому етапі. В даний момент ми не бачимо, що нас готові приймати такими, якими ми є.

Політика ізоляції показує, що це дорога в нікуди. Потрібно враховувати одну істотну деталь. Республіка Білорусь сьогодні споживає стільки ж, скільки й виробляє. Вона в цьому плані ніби незалежна. Продовольчими товарами забезпечує себе сама, промисловими також. Ніхто ніяких зовнішніх кредитів не дає. Країна живе, виходячи з власних реальних можливостей.

Депутатів неіснуючого парламенту 13-го скликання запрошують на Захід для зустрічей. А кого ці колишні депутати представляють — опозицію чи не опозицію, країну чи не країну? Важко навіть назвати. Необхідно враховувати, що є держава Республіка Білорусь зі своїм вибраним курсом розвитку, з яким необхідно рахуватися.

— Після подій 11 вересня Росія активізувала свої контакти із Заходом, НАТО. Вже йдеться про «двадцятку». Якщо Росія вступить до НАТО або знайде інші форми співпраці, як діятиме Білорусь?

— Є прописні істини, які не говорять про те, що, створивши Союзну державу, Білорусь буде поглинена і стане однією із західних провінцій або областю РФ. Є союзний уряд, вища державна рада, головним для яких є економічний розвиток. Але суверенітет ніхто ні у кого нікуди не забирає. Ніхто нікому не забороняє будувати відносини на двосторонній основі. Є зобов’язання, які вже прописані перед СНД, перед п’ятіркою, перед двійкою, перед іншими міжнародними організаціями.

Ми перші, хто став без’ядерним. Білоруський кордон на Заході є також кордоном РФ. Більше там немає ні військових формувань, ні ППО, нічого. За два кілометри — вже НАТО. Тому в нас спільна з Росією ППО, спільні ВПС. Нам абсолютно не потрібні надзвукові літаки, куди ми будемо ними літати? Злетів, набрав висоту — і ти вже опинився за кордоном. Тому тут є збалансований двосторонній російсько-білоруський підхід.

— Якою буде позиція Білорусі у разі очікуваного незабаром вступу балтійських країн до НАТО?

— Будуть нові обставини — будуть нові підходи. На даний момент у нас є військова доктрина, її обговорено, затверджено Президентом Білорусі, її підтримав народ. Чи зручно для інших чи ні, але ми інтереси своєї держави будемо відстоювати на всіх рівнях. А торгово-економічні відносини з країнами Балтії у нас налагодилися. Сьогодні Латвія і Литва торгують з Білоруссю на $200 мільйонів більше, ніж складає товарообіг Білорусі з Україною.

— Як зараз відчуває себе Білорусь: як на передовій протистояння Росії та Заходу чи як в зоні російської відповідальності?

— Ні про який передовий край і мови бути не може. Це досить абстрактне поняття — передовий край. Ми жили разом, допомагаючи одне одному, то як же може бути «зона безвідповідальності» між Росією і Білоруссю або Росією й Україною? Це у будь-якому випадку наші спільні інтереси. Десятиріччя показало, що ніхто на нас не чекає. Можна довго і гарно говорити, але в результаті ми нічого не отримаємо.

— Чи може ситуація змінитися настільки, щоб Білорусь знову стала ядерною країною?

— Ставши без’ядерною державою, Республіка Білорусь у числі перших оголосила iнiцiативу без’ядерної Європи. Не володіючи ядерним потенціалом, ставши не на цей шлях, кожна країна обирає свій курс.

— В ОБСЄ і Мінська зовсім не прості відносини. Наскільки достовірні відомості про те, що Білорусь готова переглянути свою участь у цій організації? Чому зараз до країни не пускають голову місії ОБСЄ?

— Не хотів би це деталізувати, говорити про те, чим іноді займалася консультативно-спостережлива група. Є офіційні документи, які показали, що в такому плані це не допомога, а навіть певна дестабілізація. Подобається комусь це ставлення чи не подобається, але воно очевидно буде таким. Місія ОБСЄ сьогодні йде з балтійських держав. Там немає проблем, а в Республіці Білорусь вони є?

— Останні події в Молдавії та Грузії показують, що створюється не стільки пояс добросусідства, скільки дуга нестабільності. Не бачите ви проблеми в майбутньому СНД?

— Світ, звичайно, змінився і міняється щомісяця. Але є лінія, є концепція, вона удосконалюється і запроваджується в життя, про що переконливо свідчить нещодавно минула зустріч глав держав СНД в Алмати.