Гра у війну

Потрапивши з 4 до 16 лютого на Житомирський полігон, штатська людина відчула б себе в епіцентрі цілком реальних військових дій. Натуральність того, що відбувається, змушує втратити осмислене сприймання часу та подій. Тут з усіх боків стріляють з гранатометів, гвинтівок і пістолетів, їздять танки та бойові машини піхоти, періодично окремі території опиняються в димовій завісі. Але насправді — це «лише» навчання 8 армійського корпусу Північного оперативного командування ЗС України, який має стати основою наземного елемента об’єднаних сил швидкого реагування. Простіше кажучи, на Житомирському полігоні 2300 молодих хлопців вчаться того, як не допустити можливі збройні провокації з боку ворога, а також — як виконувати оперативні завдання при виникненні збройного конфлікту.

Отже, як же це відбувається? По-перше, повним ходом іде виховання моральних рис бійця, що, за словами командуючого 8 армійського корпусу Північного оперативного командування ЗС України генерал-лейтенанта Григорія Педченка, відіграє майже першорядну роль. Для того, щоб стимулювати розвиток патріотичних почуттів молодих бійців і підтримувати їхнiй оптимізм, який часом занепадає, на полігоні розставлено підбадьорливі таблички «Важко в навчанні — легко в бою» чи «Захистимо українську землю». Виховують солдатів і в спеціально відведених для цих цілей наметах, де є патріотична література і педагогічні розробки з даного питання. До речі, про намети. Щоб підготувати себе на побутовому рівні до непередбачуваних умов реальної небезпеки, хлопці часом ночують не в стаціонарних наметах, а у власноручно сконструйованих із ялинових гілок кубриках, готують собі їжу в казанку на вогні з того запасу провізії, що їм було виділено на добу. Проте побут у їхньому житті — далеко не найголовніше, оскільки практично весь час хлопці проводять на «передовій» — з сьомої ранку до одинадцятої вечора. Тут, щоб досягнути рівня тактичного поля, тобто дійсно виконувати бойові завдання, необхідно пройти декілька етапів. На кожному з них — виконати ряд вправ, за які виставляються стандартні шкільні оцінки. І тільки коли «залікова книжка» дозволить, почнеться справжня гра. Наприклад, захоплення об’єкта, роль якого виконує командний пункт авіаційної частини. Аеромобільний взвод проводить десантування, потім миттєво організовує живі сходи, які доставляють одного з них до мети — даху будови (це — захоплення). Далі «загарбник» блискавично, безпосередньо звідти, пускає декілька димових шашок, щоб встигнути піти, поки не підступив ворог.

Цікавим моментом було розпізнавання ворожої машини, що везе білий порошок. Цю вправу виконував підрозділ для миротворчих дій. І знову реалізм просто приголомшує. За всіма правилами молоді солдати обшукували машину, перевіряли документи, вилучали холодну та вогнепальну зброю, координували свої дії з колегами, в числі яких був і снайпер, який спостерігав за тим, що відбувається, з укриття — з дерева.

Загалом, як iз самого початку сказав журналістам генерал- лейтенант Григорій Педченко, показухи ми не побачили... Її й не було. Була просто доросла гра у війну, під час перегляду якої одна за одною спливали проблеми, характерні зараз для українських збройних сил, що перебувають у стадії реформування. Серед них на першому місці, безперечно, кадрова. Мало хто хоче йти служити до ЗС, а багато хто й не може. Бо з об’єктивних причин є чималий відсоток юнаків, не здатних пробігти 3 кілометри за 12 хвилин, здійснити марш-кидок на п’ять кілометрів і підтягнутися на турніку 15 разів. На другому місці — пов’язана з кадровою соціальна проблема, яка полягає в слабкій забезпеченості житлом військовослужбовців. Зате останнім часом не виникає питань з бойовою технікою. На навчаннях використовувалися і нові танки, і бойові машини піхоти, і ракетні системи. Щоправда, і про ощадливість не забували. Наприклад, коли стріляють з танків, використовують складаний ствол, щоб не витрачати даремно боєприпасів. Але, як кажуть військові, все це — дрібниці, оскільки на навчаннях так воно й має бути: якщо, не дай Бог, доведеться воювати по-справжньому, сил повинно вистачити і фізичних, і технічних.