Пристрасті за Кіссінджером
Колишній держсекретар США, майстер «човникової дипломатії» Генрі Кіссінджер очолив список 100 провідних інтелектуалів світу, складений федеральним суддею Річардом Познером за результатами аналізу опублікованих в Інтернеті у 1995—2000 роках посилань і згадок про різні висловлювання політиків, вчених, письменників та громадських діячів на соціально значущі теми. Рейтинг мислителів викликав у Сполучених Штатах гарячі суперечки, оскільки чільні місця у ньому посіли люди, які в той чи інший час були безпосередньо пов’язані з Білим домом. Так, помічник Білла Клінтона в період скандалу з Монікою Левінські Сідней Блюменталь опинився на восьмому місці, обігнавши в тому числі іранського поета Салмана Рушді (9-е місце), письменника Джорджа Оруелла (11-е), президента Чехії Вацлава Гавела (18-е), письменника-екзистенціаліста Жан-Поля Сартра (64-е). Упорядник списку суддя Річард Познер скромно випередив Олександра Солженіцина (80-е місце) та Альбера Камю (76-е). Познер — сімдесятий інтелектуал у світі за підсумками його власного дослідження.
Однак якщо про самого федерального суддю сьогодні в Штатах не особливо багато сперечаються — і так все зрозуміло, — то навколо Генрі Кіссінджера, який зайняв перше місце, дебатів вистачає. Справа в тому, що публікація рейтингу збiглася із виходом книги Крістофера Хітчинса «Справа Кіссінджера», в якій колишнього держсекретаря звинувачують у злочинах проти людства.
Книга далеко не у кращому світлі показує діяльність під час війни у В’єтнамі 1961— 1975 років американської адміністрації загалом та держсекретаря Кіссінджера зокрема. Так, Хітчинс стверджує, що саме Кіссінджер зрежисирував невдачу перших переговорів із Північним В’єтнамом, через яку війна розтягнулася ще на чотири роки. Цей маневр, на думку автора книги, забезпечив Кіссінджеру кар’єрне просування в адміністрації Ліндона Джонсона. Хітчинс також стверджує, що колишній держсекретар схвалив 3500 операцій проти мирного населення Лаосу та Камбоджі з використанням бомбардувальників В- 52. За даними Пентагону, під час В’єтнамської війни загинули, були поранені або залишилися без даху над головою понад 3 мільйони чоловік.
Звинувачення, висунені Хітчинсом, вельми красномовні, але рецензенти зазначають, що їм не вистачає юридичної грамотності. Отож стати підставою для судового обвинувачення книга не може. Залишається лише громадський осуд, який, однак, навряд чи буде масовим і може бути спрямованим як на героя, так і на автора книги.
