Терор проти енергетики

У наслідок вибуху на одній з трансформаторних підстанцій Перевальського району Луганської області кілька житлових будинків і автозаправна станція залишилися без електрики. Як з’ясувалося, спрацював саморобний вибуховий пристрій з еквівалентом вибухової речовини близько 100 г амоніту. Як повідомили агентству Інтерфакс-Україна в МВС України, на підстанції знайдені уламки металевого корпусу вибухового пристрою, залишки електронного годинника, фрагментів електродетонатора та вибухівки.

Коментуючи цей варварський акт, спрямований не стільки проти власності та технології управління енергетикою, скільки проти рядових споживачів, у тому числі старих і дітей, голова центральної ради незалежної профспілки енергетиків України Валерій Погорiлий сказав «Дню», що диверсійні дії щодо енергетики останнім часом стали вельми поширеним явищем, хоч тільки 5 грудня у відповідь на звернення профспілки до прем’єр-міністра Анатолія Кінаха віце-прем’єр Олег Дубина дав доручення керівникам кількох відомств, у тому числі МВС та СБУ, вжити вичерпних заходів, спрямованих на попередження правопорушень в енергетиці. Сьогодні контролерів енергомереж, за словами В. Погорiлого, б’ють, начальникам і диспетчерам районів електромереж погрожують, б’ють вікна у їхніх офісах.

Тим часом, на думку В. Погорiлий, крадіжками, а тепер уже й вибухами на об’єктах енергетики список актів вандалізму далеко не вичерпується. Сьогодні профспілка планує оприлюднити свій лист Президенту України Леоніду Кучмі, в якому звертає увагу «на протизаконні дії» Національної комісії з регулювання електроенергетики, якими створена кризова ситуація в електроенергетиці Одеської області, що зазнала стихійного лиха у листопаді 2000 року. По суті, стверджує профспілковий лідер, дії НКРЕ (та її керівника Юрія Продана), що залишила без зарплати як мінімум на два мiсяцi трудовий колектив «Одесаобленерго», це той же тероризм проти енергетики. Як вважає В. Погорiлий, у зв’язку з цим потрібно застосувати відповідні статті Кримінального кодексу України, що передбачають карну відповідальність за порушення встановлених строків виплат заробітної плати.

Нагадаємо, що Одеська область постраждала більше, ніж інші регіони України, від стихійного лиха у 2000 році. Тоді всього за дві доби стихія вивела з ладу понад 7,5 тисяч кілометрів ліній електропередач, залишивши без електроенергії близько тисячі населених пунктів області. Виданий у ті дні указ Президента зобов’язував уряд виділити для відновлення енергосистеми все необхідне і, головне, гроші. Але Кабмін, що очолювався Віктором Ющенком, обрав, на думку В. Погорiлого, найлегший шлях. Поряд з порівняно невеликими сумами зі свого резервного фонду і Держрезерву джерелом допомоги були визначені гроші енергоринку, що підлягають поверненню (138,6 млн. грн.). Але вже у листопаді минулого року НКРЕ «відзначила» річницю стихійного лиха черговим перекроюванням алгоритму розподілу коштів енергоринку. Відповідно до прийнятої постанови «Одесаобленерго» зобов’язали щодоби повертати ринку півмільйона гривень і одночасно зменшили для нього на 39% тариф на передачу електроенергії. У результаті за місяць компанія отримує лише 2—3 мільйони гривень, тоді як один фонд зарплати трудового колективу становить 5 мільйонів. «Люди вже два місяці без зарплати», — говорить голова об’єднаного профспілкового органу «Одесаобленерго» Ірина Осадча. Крім того, за її словами, компанія не має сьогодні необхідного матеріального і фінансового резерву на випадок нової стихії, адже їй не вистачило 25 мільйонів гривень навіть для усунення наслідків лиха 2000 року.

Проте напружена соціально-економічна ситуація у трудових колективах енергетиків характерна не тільки для Одещини. Працюючи без належної правової бази (уряд Ющенка захоплювався сумнівними експериментами, внаслідок чого уряду Кінаха доводиться по суті заново розробляти навіть стратегію розвитку ринку електроенергії, що діє в Україні вже не один рік), не відчувають себе захищеними й енергетики інших регіонів. Мабуть, цю проблему на своєму рівні відчувають і в уряді. Особливо у зв’язку з тим, що Україна вже у квітні 2002 року планує оголосити продаж нової партії обленерго. Як повідомив нещодавно голова ФДМ Олександр Бондар, рішення про це прийняте відповідно до графіка їх приватизації, умовою дотримання якого він назвав «невтручання інших факторів». Одночасно голова ФДМУ повідомив про намір продати на фондовій біржі останній двадцятип’ятивідсотковий держпакет акцій «Одесаобленерго».

Прагнення держави скоріше продати свою частку в підприємстві, що опинилося у скрутному становищі, можна зрозуміти. Набагато важче сьогодні дати прогноз щодо того, чи знайдеться на нього покупець. Те саме можна сказати і про інші 12 обленерго, чиї контрольні пакети повинні бути продані у 2002 році. Тим більше, що ще наприкінці грудня О. Бондар заявив про те, що приватизація «Чернівці-», «Миколаїв-», «Черкаси-» та «Донецькобленерго» поки ускладнюється наявністю судових рішень або відчуженням майна. Загострена проблема енергетичного вандалізму (в усіх його виявах) привносить у процес приватизації енергетики, до якого, за задумом уряду, прив’язані, зокрема, також успіх чи поразка інноваційного шляху розвитку української економіки, елемент ризику i може також внести істотну корективу в економічну політику країни. В умовах виборів, що наближаються, напруженість у трудових колективах енергетиків призведе до вже відомого результату: здешевлення держвласності у стратегічній галузі економіки.

ДО РЕЧІ

Російські підприємства у 2002 році можуть направити $200— 300 млн. для участі у приватизації української промисловості, а взаємні інвестиції підприємств двох держав згодом досягнуть $1 млрд., вважає голова Державної інвестиційної корпорації (Держінкор) Володимир Чернов, що дав інтерв’ю газеті «Известия». За словами В.Чернова, російські підприємства військово-промислового комплексу передусім цікавляться підприємствами авіаційної і атомно-енергетичної сфери України. Російські підприємства зацікавлені у стабільній роботі своїх «суміжників», і тому будуть купувати акції відповідних українських підприємств, повідомляє голова Держінкору. В.Чернов відзначив, що українські компанії зацікавлені у розширенні своєї присутності на російському ринку як за рахунок збільшення експорту товарів, так і за рахунок збільшення участі у власності російських підприємств. «На цій основі можуть бути створені великі російсько-українські компанії на зразок англо-голландських в Європі», — вважає він. Держінкор уже відкрив представництво в Києві, яке працює над створенням бази даних військово-промислових підприємств Росії і України, повідомляє Інтерфакс-Україна.