Штопор на слабких крилах

При знайомстві з цим повідомленням, природно, виникає просте запитання: а як же опинилася в кризі, або, як кажуть льотчики, у штопорi, ця компанія, якій при поділі спадщини союзного Аерофлоту дісталися далеко не гірші авіасудна та інфраструктура? Багато асів авіаперевезень, які залишилися сьогодні не при справах, стверджують, що в усьому винний непрофесіоналізм керівництва компанії, котрою не керував ще «хіба що гінеколог». Але справа, мабуть, не тільки у цьому.

Нагадаємо, що уряд Віктора Ющенка створив міжвідомчу групу з санації «Авіаліній України» у грудні 2000 року за дорученням Президента. Однак реальних дій традиційно не було. І лише у грудні минулого року, вже при новому уряді, колегія Мінтрансу затвердила програму фінансового оздоровлення цієї державної компанії. Вона передбачає отримання кредитів і погашення заборгованості iз заробітної плати під заставу майна авіакомпанії, реструктуризацію кредиторської заборгованості, а також скорочення дебіторської заборгованості із залученням до цього процесу держпідприємства «Кліринговий центр» Мінтрансу України. Крім того, заплановане скорочення витрат на утримання представництв авіакомпанії за кордоном, а також кількості працюючих. Щоправда, дещо дивують терміни: санація, згідно з цією програмою, повинна бути завершена до кінця першого кварталу 2002 року. І це при тому, що за неофіційними даними, наданими Інтерфакс-Україна, на кінець 2000 року обсяг зовнішньої заборгованості державіакомпанії — $7,8 млн., внутрішньої — $12,4 млн.

Але головним засобом санації по-мінтрансівськи, мабуть, мислиться злиття державної авіакомпанії з приватними авіапідприємствами — «Міжнародними авіалініями України» та «Аеросвітом» — в єдину структуру, а також перехід до спільної експлуатації авіамаршрутів, на яких держкомпанія виступає призначеним авіаперевізником, але не виконує польотів. Після санації її передбачається передати на приватизацію (за орієнтовними даними «Авіаліній України», майно компанії оцінюється у $8,5 млн.).

Тим часом після терористичної атаки на США у сферу кризи вступив і весь світовий авіаринок. Навіть Boeing збирався звільнити 30 тисяч співробітників. У цих умовах Мінтранс України небезпідставно побоюється взагалі втратити ринок міжнародних авіаперевезень, оскільки українські авіакомпанії, що виконують міжнародні авіарейси, опинилися у складному становищі у зв’язку з рішенням провідних міжнародних страхових компаній про зниження ліміту відповідальності за авіаційні ризики до $50 млн. Як підкреслив міністр транспорту Валерій Пустовойтенко, уряду України необхідно оперативно відреагувати на ситуацію, що склалася, щоб не допустити втрати даного сегмента авіаринку. За його словами, якщо міжнародні авіаперевезення в Україні будуть виконувати іноземні компанії, Україна понесе не тільки фінансові збитки, істотно постраждає і її міжнародний імідж. Щоправда, Кабінет Міністрів пі дтримав лише державне авіапідприємство «Україна», виділ ивши йому 392,1 тис. грн. на виплату додаткової страхової премії страховій компанії «Народна страхова компанія». У цих умовах злиття «Авіаліній України», «Аеросвіту» та «Міжнародних авіаліній України» в одну компанію бачиться міністру транспорту ледве чи не єдиним засобом зміцнення українських крил. @=> Закiнчення на 2-й стор.

Нова велика компанія, за його задумом, буде займатися перевезенням вантажів і пасажирів не тільки територією України та країн СНД, але й до США, Канади і т. iн. Ще у жовтні минулого року міністр стверджував, що досягнуто домовленості з інвестором, підібраний голова нової компанії, якого, сказав В. Пустовойтенко, «я вважаю одним iз найсучасніших і професійних керівників...» Навіть і наказ, за словами міністра, незабаром повинен був бути підписаний. «Сподіваюся, ми у цьому році вирішимо всі організаційні та кадрові питання й з початку майбутнього року почнемо стабільно працювати, — стверджував міністр, хоч і нарікав, що Мінфін і Мінекономіки ще не зрозуміли, що треба підтримувати свого виробника. Ідею створення в Україні єдиної національної авіакомпанії підтримав і Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), якому належить 10% акцій у компанії «Міжнародні авіалінії України». За словами генерального директора авіакомпанії «Аеросвіт» Григорія Гуртового, на сьогоднішній день обговорюється варіант створення не авіахолдингу, а єдиної корпоративної структури.

Чи не означає це, втім, що незабаром замість санації «Авіаліній України» ми станемо свідками ще однієї схеми тіньової приватизації, які за останній рік вже скоротили «надбання республіки» на сотні мільйонів доларів?

Відповідаючи на це запитання, голова спеціальної комісії Верховної Ради з контролю за приватизацією Олександр Рябченко сказав «Дню»: «Якщо слідувати законам, то задум Мінтрансу можна здійснити лише створивши компанію, яка керуватиме держчастками, тобто саме холдинг. Я не думаю, що міністерство піде на злиття цих авіакомпаній, оскільки це буде операція, що підпадає під компетенцію Генпрокуратури. Я вважаю, що буде продовжуватися колишня тактика, згідно з якою рейси «Авіаліній України» поступово переходили до її приватних конкурентів. На цій справі держава не отримає ні копійки. А приватні авіакомпанії поступово приберуть до рук авіапарк і отримають у своє розпорядження рентабельні зарубіжні рейси. Після цього приватизація «Авіаліній України» втратить будь-яке значення в принципі, оскільки інша компанія поступово отримає вигідні напрями і купить необхідне для їх обслуговування майно». На думку О. Рябченка, якщо станеться злиття приватних і державних авіакомпаній, то місія О. Дубини заздалегідь приречена. За його словами, вона (ця місія) важлива й можлива тільки доти, доки цього злиття не сталося. На думку О. Рябченка, при злитті «партнери» приватизують «бізнесову сферу діяльності, тобто ринок перевезень, польотів, вигідних комерційних напрямів». А майно при цьому вже ніби само собою перейде до того, хто володіє ринком, вважає О. Рябченко. Тому, як стверджує народний депутат, якщо комісія О. Дубини із запобігання банкрутству почне працювати, то про злиття компаній вже не йтиметься. Україні, як великій авіаційній державі, не можна втрачати провідну авіакомпанію. А для її реанімації, на думку О. Рябченка, шлях один: знайти інвестора й продати гласно і прозоро як єдиний комплекс, перш ніж провести реструктуризацію боргів і зробити інвестиційно привабливою. При цьому блокуючий пакет повинен залишитися в руках держави, щоб пересвідчитися, що інвестор виконує зобов’язання.