РЕЗОНАНС

Голова Верховної Ради України Іван Плющ вважає, що під час виборчої кампанії будуть неодноразово оприлюднюватися тексти розмов відомих політиків, повідомляє агентство Інтерфакс-Україна . На прес-конференції у середу, коментуючи на прохання журналістів оприлюднення записів розмови лідера блоку «Наша Україна» Віктора Ющенка та голови партії «Єдність» Олександра Омельченка, яка свідчить, нібито, про їх причетність до зміщення Віктора Медведчука з посади першого віце-спікера, І.Плющ підкреслив, що «цей ще тільки початок». «Усе ще у нас попереду: і те, що під диваном, і те, що під вухом», — сказав спікер.

Олександр ЗІНЧЕНКО, народний депутат, лідер фракції СДПУ(о):

— Можу тільки сказати, що треба вдаватися до різних методів, які будуть підтримувати моральність і чесність української політики. Самі міркування про чесність уже напружують. До того ж — не можна аморально провести цю кампанію. Чому одна половина депутатського корпусу повинна нести всю відповідальність, інша — тільки міркувати? Адже обиратися збираються всі. Тому, думаю, треба використати всі форми тиску. Щоб сказати — 1998 і 2002 — це велика різниця. Все треба зробити для того, щоб ці вибори пройшли максимально наближеними до нормальних.

Зрозуміло, що на регіональному рівні втримати цей масив неможливо. Вже є і листівки незрозумілого змісту, і я не бачу особливої боротьби із цим явищем. Але треба це розголошувати — не до 9 лютого ж чекати.

На жаль, ми поки натикаємося на нескінченну кількість недосконалості в законі про вибори. Закон не може зупинити хвилю тих нюансів, котру народні умільці можуть винайти. Ця кампанія проходить дуже жорстко — набагато жорсткіше, ніж кампанія 1998 року. Сьогодні температура напруження, протистояння набагато вище. І рівень аморальності переходить всілякі межі. For’Um (www.for-ua.com)

Судячи з представлених фрагментів, Сан Санич досить сильно хвилювався щодо майбутнього голосування й вичитував Ющенка за його відсутність в місті в момент, коли «вирішується доля країни». Лексика у київського голови була ще та.

Загалом-то — нічого особливого в записах немає, хоч на них і представлений ненайпрезентабельніший бік вітчизняної політичної кухні. Але для країни, що пережила «касетний скандал», подібні компромати — «что Каштанка супротив человека». Українська правда (www.pravda.com.ua)

Ну, по-перше, головною жертвою «нових Мельниченків» виявився лідер «Нашої України» Віктор Ющенко. Він виступає у вельми непривабливій ролі залежного політика. Та ще й від кого? Виходить, що столичний мер може керувати лідером загальнонаціонального масштабу, смикаючи його за мотузок, як якого-небудь П’єро. І при цьому «месія» навіть не чинить опору, а тільки мугикає щось невиразне. До того ж з’ясовується, що Ющенко абсолютно не контролює членів своєї команди: ні Порошенко, ні Король не прислухалися до рекомендацій лідера «НУ» здати «мокрі списки» О. Омельченку й голосували так, як вважали за потрібне. По-друге, виділяється роль голови «Єдності» як людини, здатної серйозно впливати на процеси, що відбуваються всередині парламенту. «Єдність» зіграла провідну роль у процесі розжалування першого віце-спікера Медведчука у рядові депутати та у блокуванні закону про лазерні диски. Сан Санич зарекомендував себе крутим політичним кілером: спочатку «відстрелив» Медведчука, тепер узявся за Ющенка. Як мовиться, «з вами небезпечно мати справу». Версії (www.versii.com.ua)

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:

— Звичайно, ми всі чекали, що рівень «чорного PR-у» буде високий під час цієї виборчої кампанії, але ми не чекали, що це розпочнеться так рано і на такому серйозному рівні.

Адже для того, щоб прослухати двох політиків, а потім оприлюднити їх розмову, треба провести спеціальну операцію, а це коштує дуже дорого, якщо не стосується спецслужб країни. А ми виходимо з того, що спецслужби країни не мають відношення до підслуховування цієї розмови.

Найсумнішим є те, що той, хто вкинув цю плівку в Інтернет-видання, намагається досягти надзвичайно важливої мети — дискредитувати Ющенка. І з контексту видно, що Омельченко лає Ющенка, а не Ющенко — Омельченка. Це дуже дезорієнтує ту частину української еліти, яка розраховує на те, що наступним президентом стане Ющенко.

Але, я повторюю, найважливіше в розмові — не те, що вони виступили разом проти Медведчука, а те, що існують подібні змови, що є така практика. Це перший доказ того, як у нас вирішують надзвичайно важливі кадрові питання. І те, що Ющенко і Омельченко не люблять Медведчука, — також ні для кого не є секретом.

Проблема тут в іншому: якщо на такому рівні йде масове «прослуховування» з використанням електронних засобів, то ми можемо собі уявити, що почнеться ближче до березня, коли всі політичні сили, вичерпавши мирний арсенал засобів, спробують викинути найголовніше — якісь суперкомпромати. А це вже удар по Президенту, який зобов’язаний контролювати ситуацію в країні й не допускати її виходу з-під контролю. ( www.part.org.ua)