Песимізм на великих площах,

Повільно, без надії на успіх, з сум’яттям у душах сіють українські селяни озимі культури. Поки чиновники аграрних відомств продовжують вихвалятися небувалим зерновим валом, втрачаються перспективи на врожай-2002. «З місць звітують, що станом на 25 вересня посіяли десь половину передбаченого. Так, минають оптимальні строки», — повідомив для «Дня» заступник начальника управління сільського господарства та продовольства Хмельницької облдержадміністрації Володимир Кирилюк.

До болю знайомі гасла «пшениця — наш головний хліб», «озимому полю — увагу й турботу» начебто геть втратили свою актуальність. Майже в однакових польових умовах опинилися успішні й безталанні фермери, представники інших форм приватної власності на землю. «Понад 350 гривень за тонну пшениці третього класу не дають. Це ж удвічі менше, ніж торік давали і дякували», — проливає світло на причину цих похмурих осінніх настроїв у селах Володимир Кирилюк. На місцевій агробіржі немає ні покупців, ні продавців. Ігнорується губернаторове розпорядження про необхідність організації публічних торгів.

Ця ситуація на ринку пшениці майже не позначилася на ціні хлібобулочних виробів, макаронів і вермішелі у крамницях. «За 700-грамову буханку як брали, так і продовжують брати по 1,25 гривні», — розповіла сільський голова з Ногачівки Славутського району Катерина Калюжна. Вважає, що хтось третій, який не сіє і не оре, вганяє цвяхи у домовину сільського господарства. Обурюється: «Чому ж мовчить начальство?» Голова Славутської райдержадміністрації Роман Білик не мовчить. Вранці в його кабінеті відбулася нарада. Питання одне: де взяти солярки? Відтак усі роз’їхалися по фірмах і відомствах: хто позичить чи дасть під майбутній урожай?

Якось непомітно посунулися до глибшої осені оптимальні строки сівби. «Було, що вимагали, аби до 20 вересня закінчували сівбу. Та вже нові рекомендації: до 15 вересня підготувати грунт і до 1 жовтня — посіяти», — продовжує Володимир Кирилюк. Названо й площу майбутньої озимини — 320 тисяч га, на рівні торішньої осені. Сказано й про наслідки запізнення: сіяти після вказаної дати вельми ризиковано — пан або пропав.

Та чи будуть забезпечені нові оптимальні строки сівби? «Технічні можливості для цього є, та фінансових немає», — говорить В. Кирилюк. Позики, взяті на весняну посівну, виявилися не такими вже й пільговими, як було обіцяно. «Якби знав, що так ошукають, то не брав би кредиту», — говорить фермер Севастян Бойко з Кузьминець Теофіпольського району.

Не знічев’я, виявляється, посунулися строки посівної. Давно вже поставлено великого хреста на сівозмінах, за порушення яких свого часу втрачали партквитки голови та агрономи колгоспів. Той-таки горох, за даними облуправління сільського господарства та продовольства, вже править за попередник лише для десятьох відсотків озимого клину замість колишніх 30 відсотків. А горох — не кукурудза, яку ще тільки- но починають збирати, він ще й азот у грунті накопичує.

Отож рекомендації — то одне, а жива практика — то щось інше. Вже поновлено строки підготовки грунту під озимий клин. «От у Летичiвському районі є село Сахни. Не певний, що там виведуть сівалки у поле. У тамтешніх власників земельних паїв і копійки за душею немає. Хто ж їм позичить, щоб солярку купили?» — сумнівається Володимир Кирилюк. Визнає, що таких, як Сахни, у краї не бракує. Говорить, що цей рік не вписується в жодні агрономічні канони. Хто торік запізнився у посівні гони, у того кращий урожай. Невже й Летава Чемеревецького району запізнилася, якщо зібрала по 42,5 центнера пшениці з кожного гектара? Ні, звісно.

Порушення вимог агротехніки, використання насіння старих репродукцій і т.ін. — уроки, з яких ще довго й на великих площах не робитимуть висновки. Хоча знайдуть правильне пояснення. Щиро визнають, що це і їхні, і чужі гріхи.

Та про головний урок, з якого ще не пізно зробити висновок, нагадав голова Красилівської райдержадміністрації Леонід Горенко. За селом Кузьмин, де сіють жито, він послався на далекого від агрономічної справи Степана Руданського. Славетний байкар, спостерігаючи за реаліями тодішнього ринку, наставляв, що треба скрізь свічку ставити. Про всяк випадок... Що це означає наразі? «А те, що, образно кажучи, на пшениці озимий клин не зійшовся клином», — пояснює Леонід Горенко.

Володимир Кирилюк, в якого статус головного агронома краю, знає, про що каже Леонід Горенко: «Треба розширювати площу під житом. На зерно цієї культури є попит, і платять більше, ніж за пшеницю третього класу». У Дубіївці Шепетівського району несподівано спливло на поверхню призабуте тритікале — гібрид пшениці і жита». «Зібрали по 40 центнерів. Люди одержали за оренду своїх земельних паїв і зароблену гривню. Змололи у млині — задоволені: випічка з тритікале чудова», — радіє за орендодавців Любов Лебідь.

Поради та настанови щодо того, що треба сіяти різні культури, що краще менше, та ліпше, одержали від хмельницьких агроорганізаторів у всіх районах. «Давно вже пора перейти до іншого мірила: цей гектар дав стільки-то прибутку чи збитку», — погоджується Володимир Кирилюк. До речі, чому в часи, коли за мірило успіхів мали врожайність, вивели з полів жито, тритікале? Та лише тому, що вони, сказати б, за визначенням менш урожайні, ніж озима пшениця.

Село починає одержувати дозрілі гіркі плоди розвитку в один лише бік — рільництва. Зерно втрачає у ціні ще й тому, що все йде на ринок, немає худоби, свиней, птиці, аби «переганяти» на м’ясо, молоко, яйця. Ціни на продукти ферм знову підскочили. Вже не кажемо, що земля, ще не ставши товаром, знецінюється — грунти піснішають і закислюються без органічних добрив, сказати б, побічного продукту фермерського виробництва. Отож сьогодні, коли на озимому полі панують песимістичні настрої, таки треба згадати класика української байки Степана Руданського. Аби поставити поминальну свічку тому дідькові, який не сіє і не оре.

ДО РЕЧІ

За даними Міністерства аграрної політики України, в цілому цього року планується засіяти озимими культурами 8 млн. 793 тис. га (8 млн. 296 тис. га — всіх зернових, з них 7 млн. 101 тис. — озимої пшениці). Як повідомили кореспонденту «Дня» В’ячеславу ДАРПІНЯНЦУ в прес-службі міністерства, на сьогоднішній день більше половини цих площ уже засіяно. Щоправда, цей робочий процес дещо гальмується «внаслідок ряду об’єктивних причин»: слабка технічна база («Ми мобілізували на посівну всю техніку, яка наявна. Іноді з двох неробочих машин доводилося робити одну робочу», — повідомили у Мінагрополітіки), спекотне літо й суха осінь обумовили недостачу вологи у верхніх 20 см грунтів (Українська академія аграрних наук рекомендувала міністерству відкласти посівні на два тижні). Щодо фінансування, то банки традиційно надають пільгові кредити тільки Міністерству і великим агропромисловим підприємствам.