Олександр БУТКО: «Життя не таке рожеве, яким воно, можливо, виглядає з окремих випусків УТН»

— У День Незалежності УТ-1 провів багато в чому незвичний для себе прямий ефір, підготувавши п’ять блоків включень та трансляцію параду з Хрещатика. Які, на вашу думку, його «плюси» й «мінуси»?

— Військові паради УТН транслює з 1998 року. Але, мабуть, вперше робота нашої команди була системною — стільки часу пішло на відлагодження механізму. Проте я все одно не зовсім задоволений показом повітряного параду — у нас немає для цього спеціальної техніки. Наші колеги зі студії «Авіафільм» при Харківському авіазаводі надали нам безкоштовно спеціальний штатив «Пінгвін», завдяки якому ми могли, принаймні, панорамно показувати рух літаків у небі. Я бачу, передусім, технічні резерви вдосконалення прямих ефірів. Що стосується журналістських знахідок, то їх може бути безліч, але цього разу була установка, щоб ми діяли максимально спрощено і з мінімальним браком. Проект, «Моя Україна. 10 років Незалежності», у принципі, виник спонтанно, як побажання якось пожвавити програму 24 серпня, бо спочатку вона була дуже статичною, складеною з традиційних передач. За слов’янською звичкою, наповнювати його змістом ми почали ввечері 23 серпня (хоча окремі коментарі готувалися завчасно). Грошей на декорації, як завжди, не було, отож від бідності почали шукати нетрадиційну студійну картинку з наявних ресурсів: студію «прикрасили» старим проекційним екраном, який вигорів до такої міри, що ми змушені були пригасити світло, щоб на ньому щось було видно. Виходило непогано, але одноманітно, тому за пропозицією режисера Олени Саломатіної з’явилася камера в апаратній. На ній працював молодий оператор Євген Горенко, чия винахідливість значно пожвавила зображення.

— Що ви вважаєте головним здобутком українського телебачення за роки незалежності?

— Створення конкурентного телевізійного простору. Він змушує весь час тримати себе у формі, дуже дбайливо ставитися до виховання кадрів, спонукає, принаймні, не відставати у телекартинці від колег з комерційних каналів.

— Чим, на вашу думку, виправдана установка новин від УТ-1 на позитив?

— Я вам дам суб’єктивну відповідь. До цієї установки причетний і я. Я пересичений усіляким негативом від мас- медіа. Коли приходжу пізно увечері додому, то підсвідомо шукаю на телеканалах щось заспокійливе. Не можу дивитися бойовики, жахи і т.ін., не хочу травмувати свою нервову систему. Переконаний, що негативна інформація не може стабілізувати суспільство. Установка критикувати «всіх і вся» — хибна. Якщо людині увесь час втовкмачувати негатив, то вона навряд чи буде спрямована на добро. Коли під час перебудови засобам масової інформації «відкрили шлюзи» для критики, тоді це було новим словом в історії радянської журналістики. Дуже швидко з цього «нового слова» сформувався стереотип, мовляв, викривальність — це головне завдання ЗМІ. І позбутися цього стереотипу важко. У нас в державі відбуваються позитивні зміни, не помічати їх не можна. Хоча насправді життя не таке рожеве, яким воно, можливо, виглядає з окремих випусків УТН. Але якщо у державі існує опозиція — то повинна існувати і «позиція», якщо показується масив негативу — то хтось повинен показувати і масив позитиву. Оскільки ми єдиний державний канал, то наш тягар — показувати «позицію». Решта — як хоче: хоче показує опозицію, хоче — робить, як ми. І вже в цьому я бачу свободу слова.

— Часом УТН виконує роль прес-служби Президента, подаючи спочатку новини, що стосуються першої персони держави, ігноруючи при цьому більш актуальні події. Саме тому для багатьох поняття «державний канал» і «президентський канал» — синоніми. Чи це справедливо, якщо його фінансування здійснюється за рахунок платників податків?

— Певною мірою я відповів на це запитання вище. Ну, а хто ще буде про це інформувати? Якщо багато каналів намагаються просто уникати інформації про діяльність Президента або розміщувати всередині випуску. Але ж є глава держави, і хтось повинен інформувати про його роботу.

— Нерідко захист державних інтересів підміняється захистом конкретних особистостей. Що, на вашу думку, слід зробити, щоб ТБ стало на захист першого?

— У багатьох випадках окремі особистості є носіями державних інтересів, і нерідко й державні інтереси залежать від конкретних особистостей. Тому коментувати — захищаємо ми окремі особистості чи державні інтереси — я не готовий. Хоча, з іншого боку, є чимало випадків, коли наша позиція не збігається з тим, що робиться у державі. Наприклад, ситуація в галузі авіаційних перевезень, де найвигідніші рейси передали зарубіжним авіалініям. Ми неодноразово привертали до цього увагу громадськості. Реакції не отримали. З точки зору державних інтересів ми, на мою думку, відстоюємо закони здорового глузду.

— Чи сьогодні до вас є претензії з боку діючого уряду і Верховної Ради? Як плануєте висвітлювати восьму сесію парламенту?

— З діючим урядом у нас повне розуміння. Це перший уряд, який прислухався до наших болячок. Кожний новий уряд приходив, і Президент давав йому вказівку спробувати розв’язати проблеми держТБ. Ці доручення або тихо гальмувалися, або ж ігнорувалися. Це — перший уряд, який за півтора тижні після такого доручення провів спеціальне засідання, на якому були визначені конкретні заходи. З Верховною ж Радою у нас постійно однакові стосунки: вона завжди хотіла бачити все, що робить, — і в прямому ефірі. Якщо не організувати окремого парламентського каналу, який міг би транслювати повністю засідання ВР, і перенести трансляцію цих засідань на один із загальнонаціональних каналів — це значить вбити цей канал. У нас спрацьовує самозахист, бо внаслідок трансляцій пленарних засідань парламенту ми ризикуємо втратити і рекламодавців, і сітку мовлення, і навіть сітку новин. І я би навіть просив, щоб наші колеги-газетярі підтримали нас у цьому. Ми не можемо перетворитися в ретранслятор засідань ВР. Це те саме, якби вашій газеті запропонували публікувати повністю стенограми засідань ВР!

— Але у прийнятій постанові ВР з цього питання йдеться про прямий ефір певної кількості годин...

— Уявіть собі рейтинг тих годин, технічні затрати, які для цього треба зробити. А на що перетвориться сама трансляція? На суцільний мітинг. До трибуни рватимуться усі, хто розраховує на успіх у наступній передвиборній кампанії. Ці години для роботи ВР будуть абсолютно непродуктивними. А вже після того, як ми відключимося, депутати почнуть розглядати питання, заради котрого проводиться пленарне засідання.

— Яка буде специфіка роботи вашого підрозділу під час передвиборної кампанії? Чи планує НТКУ якісь спецпроекти?

— Гадаю, що буде так, як і на попередніх парламентських виборах, коли НТКУ виходило з рішень Центрвиборчкому: яким чином, яким обсягом за держрахунок показувати усіх учасників передвиборної кампанії. Поки що ми не плануємо свою передвиборну діяльність через те, що невідомо, як будуть вирішені проблеми, пов’язані з виборчим законодавством, і яке рішення ухвалить Центрвиборчком.

— Ваше ставлення до ідеї створення суспільного ТБ на основі держТБ? Чи відповідає робота УТН запитам такого типу телебачення?

— Я не належу до гарячих прихильників суспільного ТБ, тому що не бачу реального шляху до нього. Його пропонують створити за принципом рівності усіх політичних партій і громадських організацій. На мою думку, це спосіб не створити щось, а зруйнувати будь-що. Десятої частини від загальної кількості наших партій і громадських організацій вистачить для того, щоб поховати будь-яку ідею у чварах. На мою думку, суспільне ТБ має бути якраз незалежним від партій і громадських організацій. Як саме в Україні створити таку модель, я не знаю. Що ж стосується фінансової бази, то я бачу один із шляхів, але його не підтримують на офіційному рівні. Якщо брати з кожного громадянина, умовно кажучи, одну гривню на рік, то ми будемо мати 50 млн. грн. — у півтора рази більше, ніж ми отримуємо сьогодні. Чи могло б ТБ, яке існує на прямі оплати населення, висловлювати незалежні ні від кого погляди? Думаю, що могло б. Чи можна було б пред’являти претензії до такого ТБ за те, що воно якусь структуру показує однобоко? Можна. У світі цю формулу винайдено. У нас чомусь бояться цим шляхом іти...