EQUITES вище за хмари
Заключну підготовчу акцію в рамках проекту «Десять кроків до Африки» команда перших в Україні професійних мандрівників Equites приурочила до Дня незалежності України. Як вже писав «День», суть цього дійства полягала у встановленні українського прапора на найвищій вершині Африки — Кіліманджаро (5895 метрів). І з поставленим перед собою завданням команда успішно справилася.
Таким чином, Голтіс, Олександр Комаров і Костянтин Могильник стали першими українськими мандрівниками, котрі піднялися на «виблискуючу гору». Можливо, відзначає Олександр Комаров, хтось з українців і підіймався на Кіліманджаро раніше — приватним способом. Але, безумовно, першою офіційною — тобто запротокольованою — українською експедицією на цю гору є експедиція Equites.
«Серце Африки» — так назвав Кіліманджаро капітан команди Голтіс. І навряд чи це просто метафора: гора, яку ті народи, котрі мешкають біля її підніжжя, здавна вважали священною, у будь-якому випадку заслуговує більш звучного визначення, ніж сухе наукове «гігантський гірський масив».
Вологі тропічні ліси та гірські луги, зона високогірних лишайників та мохів і нерукотворні сади каменів, вічний лід на самій вершині — все це Кіліманджаро на різних висотах. Велику частину шляху (до штурмового табору Барафу на висоті 4560 метрів) у складі групи українських журналістів команду «Equites» супроводжував кореспондент «Дня», який збирається поділитися своїми враженнями від подорожі в Африку в одному з найближчих номерів нашої газети. А поки представляємо вашій увазі невелике інтерв’ю з одним із членів команди «Equites» Костянтином МОГИЛЬНИКОМ.
— Чим став особисто для вас цей крок до Африки?
— Це був переломний крок — думаю, не тільки для мене, але й для всієї команди. Передусім, сходження на Кіліманджаро стало черговою перевіркою на міцність. А крім того, це був свого роду завершальний крок «життя на суші». Я, наприклад, після сходження абсолютно чітко усвідомив, що підготовча фаза нашої експедиції на Чорний континент практично завершена. Цей похід мобілізував, примусив зібратися, відкинути убік якісь непотрібні в експедиції елементи міського життя. І тепер ми практично вже у подорожі.
— Якою ви побачили Кіліманджаро?
— Нові гори, ті, «на которых еще не бывал», — це завжди відкриття. Таким відкриттям стала для мене і Кіліманджаро. Вона зовсім не схожа на гори, знайомі мені раніше (йдеться про Альпи, Кавказ, Памір). Кіліманджаро — жорстка і дуже красива гора. Жорстка — тому що це вулкан. Багато альпіністів та гірських туристів підтвердять: по вулкану (при інших рівних фізично відчутних факторах) йти важче — там інша енергетика. Але при цьому Кіліманджаро просто фантастично красива: це хмари, які під тобою; це гори, які плавають у хмарах, як острови в океані; це прекрасні сходи сонця. Тобто, незважаючи на всі труднощі, на цю гору варто було зійти.
— До речі, про труднощі. Враховуючи те, що акція «Equites» була приурочена до Дня незалежності України, у вас фактично не було можливості відступати. Адже йшлося не тільки про реноме команди, але й, певним чином, про імідж України...
— Безумовно. Але, по- перше, ми не звикли відступати. А по-друге, у цьому випадку компроміси були б в принципі неможливі, оскільки про те, що ми хочемо встановити український прапор на вершині Кіліманджаро до Дня української незалежності, було заявлено привселюдно. І ми його встановили. До речі, найвищою точкою гори Кіліманджаро є пік Ухуру, що у перекладі з мови суахілі означає пік Свободи. І, напевно, те, що український прапор ми встановили до Дня десятиріччя української незалежності на піку Свободи — символічно. Десять років свободи України... Ймовірно, і такий підтекст присутній у тому, що ми зробили.
