Чи знають наші громадяни свої екологічні права?
25 червня, три роки тому, в місті Оргусі на IV конференції міністрів екології «Довкілля для Європи» було підписано Оргуську конвенцію. В перше в історії міжнародного права в її розробці, обговоренні й прийнятті активну участь брала громадськість в особі Коаліції НУО, яка мала право голосу на всіх переговорах і на IV Пан’європейській конференції міністрів охорони навколишнього середовища в червні 1998 року в Оргусі (Данія), де Конвенція була підписана 35 державами, серед яких була й Україна.
Конвенція гарантує громадянам вільний доступ до інформації про екологічний стан середовища, в якому вони проживають: отримання інформації саме в такій формі, в якій вона запитується, протягом чотирьох тижнів, не доводячи при цьому своєї зацікавленості в її отриманні; конфіденційною не може бути інформація про викиди в навколишнє середовище; участь громадськості у процесі прийняття рішень, своєчасне інформування населення про їх прийняття, доступ до правосуддя з питань навколишнього середовища: кожен, хто вважає, що його екологічні права порушено має право звернутись до суду.
Мета цього документа повністю відповідала пріоритетам діяльності Комітету з питань екологічної політики. Проте запровадження норм конвенції в життя зіштовхнулося з певними труднощами. Зокрема, не врегульована процедура публічних слухань. Це є однією з причин декларативності закону, багато з положень якого залишаються на папері через відсутність механізму їх реалізації. Тяжкий економічний стан країни, низький рівень еколого-правової культури населення, недостатня увага судових та правоохоронних органів до захисту екологічних прав громадян — все наклало свій відбиток на якісне виконання умов конвенції.
Як зазначила директор iнформацiйно-видавничого центру «Зелене досьє» Тамара Малькова, наші громадяни або ж не знають про свої права, або ж мало хто з них вірить у те, що їх можна відстояти через судові органи.
Щоб дізнатися, наскільки жителі України є проінформованими щодо своїх екологічних прав, я звернулася до голови громадської еколого-правової організації «ЕкоПраво-Київ» Бориса Васильківського: «Екологічні закони України передбачають участь громадян у прийнятті рішень і місцеві органи влади повинні гарантувати безпечне довкілля громадянам. Часто ці обов’язки існують лише на папері, бо немає процедури, щодо впровадження цих норм у життя. Сьогодні наша організація спільно з екологічною комісією Київської міськради, працюють над проектом Положення, яке буде регулювати участь громадян міста в питаннях охорони довкілля. Цю роботу ми проводимо з партнерською організацією ERM Ltd. (Велика Британія) в рамках програми малих екологічних проектів (SEPS), яку здійснює в Україні Департамент з міжнародного розвитку Великої Британії. Координує роботу Британська Рада в Україні. Прийняте Положення дасть можливість громадянам брати участь в процесах будівництва, враховувати їх думку при реконструкції парків, вирубці дерев. І коли громадяни не згодні з якимось рішенням влади, шукати шляхи прийняття консенсусних рішень.
На сьогодні найбільш яскравими є три справи стосовно порушення екологічних прав громадян. Перша справа Чернігівська, 1995—1997 років. Громадянка Філанок та її сім’я, які проживали в санітарно-захисній зоні Чернігівської ТЕС, подали позов до суду до Чернігівської ТЕС, місцевих органів влади і самоврядування м. Чернігова про відшкодування матеріальної шкоди, завданої здоров’ю сім’ї Філанок внаслідок дії на цій території небезпечних екологічних факторів. Під час розгляду справи родина отримала нове житло в більш екологічно безпечному місці. Інші жителі зони, які до суду не звернулись, досі проживають в ній.
Справа в Одесі, 1998— 2001 років. В містечку Лузанівка не було збудовано колектор, тому фекалії регулярно заливали під’їзди селища. А в 50-ти метрах від Лузанівки знаходилась пропарочна, на якій промивали, зокрема, нафтові цистерни. Шкідливі викиди отруювали повітря. 82 чоловіки оскаржили в суді бездіяльність місцевих органів влади. Справа, по суті, досі не розглянута, проте пропарочну перенесли за межі міста, знайшлися кошти і на побудову колектора.
І третя справа, 1999— 2000 років — Пирогово. Існуюче там міське звалище відходів, включаючи радіоактивні, спричинило часті випадки онкологічних захворювань. 17 листопада 1999 року 128 жителів Пирогова подали скаргу до суду. Але в суді скаргу розглядати відмовилися, посилаючись на те, що вона не в їхнiй компетенції, але вже 25 листопада з’явилось розпорядження О. Омельченка про відселення цих громадян і надання їм помешкань у місті Києві.
Це лише поодинокі приклади. Основна проблема в тому, що населення лишається мало поінформованим і юридично неграмотним стосовно своїх екологічних прав. Наша організація зверталась до адміністрації міста з пропозицією організувати на вулицях міста своєрідні екологічні пункти, де б громадяни могли отримати необхідну інформацію, поки що ми отримали тільки усну відмову, аргументовану тим, що у місті достатньо напружена політична ситуація».
P.S. Як повідомила Тамара Малькова, днями Естонія стала 15-ю країною, яка ратифікувала Оргуську конвенцію. Як тільки з’явиться 16-а, конвенція набере чинності по всій території Європейської економічної комісії ООН, тобто в Євразії. Зараз до цього готується Іспанія, документи вже знаходяться в парламенті.
