У Париж — із надією на Москву
Делегація уряду України на чолі з міністром фінансів Ігорем Мітюковим мала розпочати сьогодні в Парижі переговори із країнами — членами Паризького клубу кредиторів. Як повідомив напередодні прем’єр Вiктор Ющенко, Україна пропонує членам Паризького клубу кредиторів, включаючи Туркменістан, реструктуризувати борг на загальну суму $1,007 млрд.
Повідомляючи дату від’їзду української делегації в Париж, прес-секретар Мінфіну Ірина Безверха підкреслила, що офіційною позицією України щодо переговорів із Паризьким клубом можуть вважатися тільки коментарі прем’єр-міністра Віктора Ющенка, першого віце- прем’єра Юрія Єханурова, міністра фінансів Iгоря Мiтюкова і голови Національного банку Володимира Стельмаха.
Нагадаємо, що Україна припинила платежі Паризькому клубу 20 січня 2000 року, заявивши про намір їх реструктуризувати. Офіційну пропозицію про реструктуризацію Київ надіслав у Париж 19 грудня 2000 року після поновлення фінансування з боку Міжнародного валютного фонду, розраховуючи на новий цілковитий успіх у кредиторів, які заждалися виплат. Проте МВФ не надав Україні чергового траншу кредиту EFF, що не могло не позначитися на міцності українських позицій у Парижі. Щоправда, офіційні коментатори в Києві це всіляко заперечували. Зокрема, голова Нацбанку Володимир Стельмах казав (Інтерфакс-Україна): «За моєю інформацією, поки що ніяких змін немає. Моральнi, безумовно, є питання, але це тільки моральні питання».
А оскільки саме ці питання Україні чомусь вирішувати непросто, то прийти нам на допомогу висловила бажання Росія. Щоправда, йшлося, мабуть, не стільки про допомогу Україні, скільки про те, як сказав Олексiй Кудрін, що «Росія має захистити свої інтереси». Тому все залежить від того, щоб Київ зробив реальні кроки в розв’язанні проблем двостороннього співробітництва. «Думка Росії (в Паризькому клубі. — Авт. ) вагома стосовно країн СНД», — сказав російський віце-прем’єр.
Підтвердив готовність підтримати Україну щодо реструктуризації її боргу Паризькому клубу і глава російського уряду Михайло Касьянов. Однак про це повідомив після закінчення телефонної бесіди прем’єрів України і Росії Валерiй Литвицький, що, у зв’язку з вищенаведеним рішенням Мінфіну, дозволяє поставити знак запитання чи то до його коментарю, чи то до російських намірів. За словами головного радника українського прем’єра, «Росія висловила готовність підтримати Україну, оскільки розуміє значення цього питання для України». Проте, за його ж словами, вона хотіла, щоб у питаннях, пов’язаних із ратифікацією Україною угод так званого «нульового варіанту», також був «відповідний прогрес». Він, зокрема, повідомив, що під час телефонної бесіди прем’єри розглянули хід реалізації торішнього меморандуму про співробітництво в газовій сфері і висловили намір прискорити підготовку двосторонніх угод із реструктуризації українського боргу за спожитий російський газ. За словами В.Литвицького, після цього В.Ющенко дав доручення керівництву Мінекономіки прискорити підготовку відповідних пропозицій.
Тим часом сам прем’єр, посилаючи І.Мітюкова на паризьку «поклонну гору», скаржився на високий рівень енергетичної залежності і слабку диверсифікацію енергетичних ресурсів України. Як сказав В.Ющенко за підсумками 11 місяців минулого року, 43% усього імпорту в Україну припало на мінеральне паливо, нафту і продукти її переробки, з-поміж них 23,7% — на природний газ. «Це серйозний слабкий бік української торгової політики. Не вирівнявши його, ми будемо мати серйозні фінансові та економічні ризики на внутрішньому ринку», — підкреслив В.Ющенко і розповів, що державна заборгованість «за енергетичними позиціями» в грудні 2000 року становила $1,97 млрд. (за даними агентства Інтерфакс-Україна, сюди не входять борги «НАК Нафтогаз України» та інших українських корпоративних структур), або 19,2% вiд загального обсягу державного зовнішнього боргу України. Прем’єр визнав: «Це, в основному, боргова позиція стосовно Російської Федерації» і нагадав, що Україна вже провела двосторонні переговори за допомогою радника (банку Lazard, який виграв відповідний тендер. — Авт. ) майже з усіма суверенними кредиторами про необхідність реструктуризації українського боргу. За словами В.Ющенка, запропоновані українською стороною «параметри чітко відповідають якісним критеріям реструктуризації країн, що перебувають у подібній ситуації». Щодо реструктуризації боргів Туркменістану (одночасно з припиненням платежів членам Паризького клубу Україна відмовилася платити і йому), то прем’єр покладає цю місію на Л.Кучму і сподівається, що питання буде вирішено за підсумками переговорів президентів обох країн у травні. При цьому В.Ющенку довелося пригадати, що у випадку з Туркменістаном ідеться про вже реструктуризовані раніше борги ($723,44 млн., також і пеню — $51,54 млн. Сьогодні борг України Туркменістану становить $282 млн.). Отже, Росія буде не останньою дійовою особою Паризького клубу, і це, можливо, матиме для України деякі позитивні наслідки, оскільки тільки ця країна може виявитися «глухуватою» до кредитного рішення МВФ щодо України, яке не здійснилося. Прогнозуючи, на прохання «Дня», підсумки паризьких переговорів І.Мітюкова, президент групи «Пульсар» Олександр Нарбут зазначив, що вести мову про гіпотетичний вплив Росії в Паризькому клубі можна, але, за його словами, не треба забувати, що в неї самої з ним вирішено далеко не всі питання, отож свій вплив там вона повною мірою використати не зможе. Негативним чинником, який може вплинути на рішення клубу, на думку О.Нарбута, може стати те, що Україна не постраждала внаслідок війни і мала «статистику зростання». Тому, вважає експерт, Росія вибрала дуже зручний час для політичного тиску на Україну для досягнення своїх економічних інтересів. Що стосується української позиції, то нам не можна забувати, каже О.Нарбут, що в «нульовому варіанті» не розв’язано проблему заборгованості Росії, пов’язаної з Ощадбанком і страховими внесками, що є однією з найскладніших завдань цього і подальших урядів. Злагоди кредиторів можна буде домогтися, вважає О.Нарбут, якщо використати можливості України як голови Ради безпеки ООН. А щодо газових боргів, то, як вважає Нарбут, тут не можна поспішати, щоб не опинитися в ситуації, коли угода про визнання Україною корпоративних боргів буде укладеною, але не ратифікованою.
Проте «паризька ситуація» викликає в Україні неоднозначні оцінки. Народний депутат Віктор Суслов вважає, що «нульовий варіант» поданий на ратифікацію до Верховної Ради Президентом України ще в 1997 році і не відкликався. На його думку, не дивлячись на те, що з ратифікацією цього документа «всіляко зволікають певні політичні сили» в Верховній Раді, «нульовий варіант» якраз в інтересах як України, так і Росії. В.Суслов не вважає «нульовий варіант» якоюсь неприйнятною для України умовою. «Це те, що потрібно самій Україні, — говорить він, — Верховній Раді час би зайнятися цим документом, який лежить вже три роки». Що стосується газових боргів, то, на думку В.Суслова, Україні ніколи не виставлялися такі жорсткі політичні вимоги, як в переговорах щодо кредитів МВФ, Світового чи Європейського банку. Тому, будучи найбільшим кредитором України серед країн — членів Паризького клубу, Росія може дуже вагомо висловитися щодо українських боргів, вважає В.Суслов.
«У Парижі всі будуть дивитися на Міжнародний валютний фонд і чекати його відмашки», — вважає народний депутат Олександр Рябченко, хоч, на його думку, повернувшись, наша делегація буде говорити про позитивні результати, про якісь зауваження і продовження співпраці. О.Рябченко вважає, «допомога Росії в Паризькому клубі — це добре, але краще б вони посприяли нам у розв’язанні практичних питань». Він упевнений, що «нульовий варіант» в українському парламенті не має перспектив ратифікації, тому що не можна схвалити «кота в мішку». Десять років тому назад були одні активи, майно, зараз — інші». Газові борги Росії, вважає О.Рябченко, можна оформляти лише у вигляді різних цінних паперів — вони в компетенції уряду, але ці папери неможливо перетворити в майно як в засіб платежу і приватизації, тому що це — компетенція парламенту України. Тому він не сумнівається, що будуть досягнуті домовленості про вид цих паперів, як про фінансові зобов’язання, але не більше.
