Коли ж у нас з’явиться свій Білл Гейтс?

У «Дні» № 6 від 12.01. 2001 опубліковано статтю професора Георгія Почепцова «Олігархічний синдром» , у якій він виправдовує існування підприємців як таких, але під їхній опис намагається підставити визначення «олігарх». Тому варто зауважити, що згідно з узвичаєним у нас і в інших пострадянських країнах поняттям, олігарх — це не просто багата людина, що інвестує свої кошти у виробництво, а людина, що має свої багатства виключно або головним чином завдяки близькості до влади та владних можливостей. І винен, безумовно, не олігарх, а винна влада, що дає окремим індивідуумам такі можливості.

До прикладів Рокфеллера, Леонардо да Вінчі, Білла Гейтса, що наводяться п. Почепцовим, наші олігархи не мають жодного стосунку. Той же Білл Гейтс отримав свої багатства не завдяки владі — навпаки, влада постійно прагне їх зменшити. Нельсон Рокфеллер у 60— 70 рр. минулого сторіччя був найвидатнішим американським політиком, він не мав стосунку до сімейного бізнесу, але тільки через приналежність до свого сімейства не став президентом. У США взагалі неможливо досягнути великого успіху в бізнесі завдяки близькості до влади. Можна стати добре забезпеченою людиною і не більше. Немає там такого, щоб усім було не можна, а тобі — можна.

У нашому сьогоднішньому розумінні олігархи — це аналог номенклатури радянських часів, тобто люди, що потрапляють у певне вузьке коло і мають завдяки цьому особливі привілеї, причому правила потрапляння в нього відомі тільки самому цьому колу. Такий спосіб управління згубив СРСР, нічого доброго не обіцяє він і Україні. Звичайно, наші олігархи набагато цивілізованіші за стару номенклатуру, але тут важлива динаміка. Кажуть, що геронтократи 80-х у 50-ті роки також були нормальними людьми. І в нинішніх 40- річних також усе попереду. Якщо вони будуть старіти і дедалі більше будуть схожими на своїх попередників, то результат відомий. І це залежить не від них, а від влади.

Країна стабілізувалася в нинішньому «олігархічному варіанті». Тому різкі стрибки зі зміною системи влади сьогодні і нереальні, і нічого, крім нових потрясінь, не принесуть. А постійні зусилля щодо «оцивілізовування» нашого життя загалом і практики бізнесу зокрема можуть через 10-15 років серйозно змінити наше життя на краще. Кожний крок для зменшення можливості близьких до влади людей свавільно впливати на владу, кожний крок для поліпшення законності, підвищення рівня відвертості влади, конкретних її дій веде країну до цивілізації. А «касетний скандал», якщо він підірве основи президентської влади, навряд чи спричинить підвищення рівня цивілізованості. А от якщо він спричинить більшу відвертість правоохоронних органів, припинення їх використання в політичних цілях, підвищення вимогливості до їхньої основної діяльності, то це принесе користь нашій країні.

Для цього вирішення «касетного скандалу» має полягати у виробленні гласних домовленостей про стосунки між владою, опозицією, правоохоронними органами, ЗМІ. Це і буде крок від номенклатурно-олігархічного суспільства до цивілізованого, європейського. Тоді, можливо, років через 10-15 у нас і з’являться підприємці на зразок Білла Гейтса, які акумулюють великі кошти для інвестицій у виробництво, технічний прогрес і які дійсно збагачують суспільство, а не висмоктують із нього останнє.