Вгору по вертикалі

Про існування творчого об’єднання «Вертикаль» я дізналася абсолютно випадково. Але давній інтерес до жанру авторської пісні і цікавість не дозволили мені проігнорувати пропозицію друзів піти на концерт рок-бардів в Будинок актора. Як виявилося, молоді люди, що виступали, представляли клуб «Вертикаль», а глядацька аудиторія носила характер «своєї тусовки». Камерність обстановки, живе виконання, самодостатність пісенних текстів знаходили щирий відгук у доброзичливо настроєної аудиторії. Цей виступ був черговим у постійному циклі концертів «Вертикалі» «На перехресті жанрів».

У глядача, настроєного на класичне бардівське виконання, викликало б деяке замішання саме поняття «рок-бард», за яким стоїть щось нове і розпливчасте. Якщо цілісність рокового твору, грубо кажучи, досягається за рахунок звучання всієї групи, то в акустичному році домінує його поетична складова. Йому, як правило, властиві стильність та асоціативність. Масштабність і глибина поезії залишаються привілеєм авторської пісні, в основі якої закладене осмислення. Теоретично рок-бард (чи бард-рок?) — це проміжний жанр, який знаходиться десь між акустичним роком і авторською піснею. А на практиці такий синтез ще не зайняв певну нішу і викликає масу запитань. Очевидно лише те, що сучасна авторська пісня дуже інертна і тому керівник «Вертикалі» Денис Блощинський вважає бард-рок більш перспективним музичним напрямком. До речі, сама «Вертикаль», що виникла на основі студії авторської пісні, проіснувала усього рік, а потім плавно переросла в творче об’єднання, навколо якого збираються поети, музиканти, художники, філософи.

Між іншим, назва «Вертикаль», що викликає асоціації з ім’ям Володимира Висоцького, тут пояснюють так: «Якщо взяти нуль за точку відліку, то наша «Вертикаль» — це вічний рух з векторним напрямком вгору».