Три роки за три літри дизпалива

Голова Верховного Суду Віталій Бойко у своїй доповіді відзначив, що позитивною тенденцією є триваюча трансформація суду від ланки примусу до органу захисту інтересів громадян і держави. При цьому особлива увага приділяється захисту прав і свобод людини, її життя, недоторканності, здоров’я, честі, гідності та безпеки. Поступово зростає правова свідомість наших громадян — у минулому році ними було подано до суду понад 16 тисяч скарг (77% з них задоволені судами) на дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У більшості позитивно судами вирішуються справи з трудових спорів, серед яких переважають позови щодо виплати заборгованої зарплати та поновлення на роботі.

Разом з тим, як відзначив Віталій Бойко, діяльність судів багато в чому не задовольняє суспільство і громадян, правосуддя не завжди ефективне, все ще відчувається обвинувальний ухил з боку окремих суддів при розгляді кримінальних справ, зросла кількість помилкових судових рішень. Внаслідок цього у 2000 році майже 10% кримінальних справ було повернуто на додаткове розслідування (у минулі роки — не більше 6%). Все ще великою залишається кількість засуджених до позбавлення волі: майже 85 тисяч осіб у 2000 році (у 1990 році — 58 тис.). Наприклад, одним із районних судів Херсонської області було засуджено до трьох років позбавлення волі двох осіб за крадіжку трьох літрів дизпалива вартістю 6 гривень. Верховний Суд переглянув цю справу і змінив вирок. Рівень застосування такого виду покарання, як позбавлення волі в Україні є найвищим у Європі. Щоправда, як відзначали судді, що виступили в обговоренні, Європа не має такої криміногенної ситуації, як Україна. Зокрема, з 1990 року кількість убивств збільшилась удвічі.

У 2000 році Верховним Судом опротестовано 537 справ, причому найбільша їх кількість у Київському міському і Дніпропетровському обласному судах, а Сумський, Тернопільський та Чернігівський обласні суди таких справ не мають зовсім.

На якість і ефективність правосуддя у кримінальних справах негативно впливає недосконала робота органів попереднього слідства. Немало випадків, коли обвинувачення грунтується лише на визнавальних показаннях обвинуваченого, що були отримані на початку розслідування, і від яких від відмовляється в суді. У роботі правоохоронних органів мали місце складання протоколів допиту без проведення самого допиту, відтворення обстановки на місці злочину з незрячим підозрюваним, затримання і нанесення тілесних ушкоджень невинним громадянинам. Голова Верховного Суду навів факт затримання міліцією студента, який був зачинений у душовій кабіні і гучно стукав у двері, аби їх відчинили. Бідоласі інкримінували дрібне хуліганство і присудили три доби адміністративного арешту.

Як показав проведений Верховним Судом аналіз близько чотирьох тисяч справ, порушення кримінально-процесуального законодавства допускалися на всіх стадіях провадження по справі. Дуже тривожним є поширення випадків, коли на етапах дізнання і попереднього слідства підозрюваного допитують як свідка, що не дозволяє йому мати адвоката до першого допиту.

Не сприяює підвищенню ефективності правосуддя вкрай низьке фінансове і матеріальне забезпечення суддів. Внаслідок цього існує плинність суддівських кадрів. Досвідчені висококваліфіковані судді переходять на роботу до комерційних структур, адвокатури або йдуть на пенсію. Через низьку оплату праці у судді не йдуть професіонали, а професійних рівень значної частини молодих суддів ще недостатній. Багато суддів продовжують відправляти правосуддя після закінчення строку повноважень. Відсутність необхідної чисельності суддів, незабезпечення державою належних умов для нормального функціонування судів призводить до того, що майже половина справ розглядається з порушенням термінів. У забезпеченні приміщеннями, проведенні їх ремонту суди залежні від місцевих органів виконавчої влади, і, як зазначили учасники пленуму, такої залежності слід позбавлятися якнайшвидше. Але випускати судову владу із своїх тенет ані законодавча, ані виконавча влада не хочуть.

Ще однією проблемою є неповороткість наших законодавців, які не поспішають приймати вкрай назрілі закони: й досі не прийнятий закон «Про судоустрій». Визначене статтею 31 Конституції України право лише судів надавати дозвіл на прослуховування телефонних розмов і перлюстрацію кореспонденції не підкріплене законодавчо. Тому судді у цих випадках змушені користуватися інструкцією, затвержденою... міністром внутрішніх справ.

На пленумі було заторкнуто і таке болюче для журналістів питання, як обмеження сум відшкодування моральної шкоди при позовах до ЗМІ про захист честі, гідності й ділової репутації. Як відзначив Віталій Бойко, у випадках, коли позивачем є орган державної влади, місцевого самоврядування або офіційна посадова особа, суди не враховують те, що «основною підставою відповідальності за моральну шкоду в цих конфліктах є наявність злого умислу журналіста чи засобу мкасової інформації. Багато фактів свідчать про те, що саме за допомогою судового рішення про відшкодування шкоди криється намір закрити газету чи TV-канал». Верховний Суд узагальнив практику розгляду таких справ і найближчим часом розгляне це питання на своєму засіданні.

Цікавий факт з цього приводу навів голова одного з київських районних судів, у якому розглядається чи не найбільше позовів до ЗМІ. Він нагадав, що раніше законодавство вимагало при подачі позову про відшкодування моральної шкоди внесення держмита у розмірі 10% від суми позову. Однак як тільки декільком народним депутатам, що звернулися з позовами до ЗМІ, висунули вимогу заплатити держмито, ця норма закону була швиденько (за два тижні!) відмінена.

Основну увагу учасники пленуму звернули на головні завдання судової влади на цей рік, які випливають із пунктів 12 і 13 перехідних положень Конституції: не пізніше 29 червня 2001 року в Україні повинна бути сформована система судів загальної юрисдикції. Така система, як це вимагає стаття 125 Конституції, будується за принципами територіальності та спеціалізації, відповідно до закону повинні бути створенні також апеляційні суди. Одночасно змінюється і порядок арешту, утримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також порядок проведення огляду і обшуку житла. Згідно зі статтями 29 і 30 Конституції такі дії можуть бути вчинені тільки за вмотивованим рішенням суду, що накладає на суди додаткові завдання щодо забезпечення конституційних прав громадян. Якщо суди як слід до цього не підготуються, то у правоохоронній системі можуть виникнути великі проблеми. Багато що залежить і від Верховної Ради, якій треба встигнути прийняти закони, які регулюватимуть діяльність усієї судової системи у нових умовах. Яким стане судоустрій і як буде функціонувати нова судова система, залежить в основному від законодавців і від матеріально-фінансового забезпечення судів. Але, як зазначив Віталій Бойко, важливо, щоб при цьому були враховані бачення даної проблеми суддями, їхній досвід і позитивна практика.