СУТЬ НОВИН — У ПОДРОБИЦЯХ?
Передача «Подробности» телеканалу «Інтер», одна з найбільш рейтингових серед інформаційно- аналітичних програм українського телеефіру, незабаром відсвяткує своє триріччя.
«Точніше, це день народження не лише програми, а всієї інформаційно-аналітичної служби телеканалу, яка тільки починалася з «Подробностей». Тепер вона включає в себе сім випусків новин щодня, програми «Подробности недели», «Право вибора», «N-ный километр», «Вовремя», «Былое» та різні спецпроекти», — уточнює шеф-редактор ІАС телеканалу «Інтер» Ганна БЕЗЛЮДНА .
— Чи зріс професіоналізм новин?
— Сьогодні в «Подробностях» стали можливими прямі включення, щоденні перегони сюжетів з-за кордону, сучасний та якісний дизайн — речі, ще кілька років тому недосяжнi. За три роки непогано розвинулася власкорівська мережа, що дозволяє видавати в ефір ексклюзивні матеріали.
Нині в Україні стало модним рівнятися на новини НТВ, але в той же час росіяни помічають, що сьогодні «раптом» дуже зріс професіоналізм українських журналістів. Те ж саме я можу сказати і про телеоператорів нашої служби, — у майстерностi вони не поступаються НТВ, іншим російським каналам та західним телекомпаніям.
— Як позначилася на конкуренції поява на українському телеринку нових інформаційних програм? Чи додала гостроти поява в нашому ефірі московських журналістів?
— Конкуренція стає реальною, хоча й сьогодні канали нерівнозначні за рівнем укладених у них грошей, за професійною підготовкою, вимогами до самих себе. Однак усі ми боремося за глядацьку аудиторію, і саме це додає гостроти.
Що стосується запрошення російських журналістів «попрацювати» в українському ефірі, то, думаю, потрібно залишити надії на підвищення з їхньою допомогою рейтингу каналу. Чому українські глядачі мають довіряти людям стороннiм, нехай навіть тим, котрі сьогодні вміло користуються заробленим колись авторитетом?
Мені незрозуміла позиція українців, які досі сподіваються, що прийде хтось чужий і все зробить. У нас є особистості, які народилися і виросли в цій країні, змінювалися разом із нею. Можна, звичайно, за півроку навчитися не плутати обличчя можновладців, навіть спробувати вивчити країну, але до кінця з’ясувати, відчути і передати те, що в ній відбувається, може лише той, хто набув в Україні вагомого журналістського досвіду.
— Яке, на ваш погляд, оптимальне співвідношення політики та інформації з інших, ближчих звичайному глядачеві сфер, у популярній програмі новин?
— Є новини і яскраві теми. Якщо їх зробити професіонально, то вони цікаві всім, якщо їх висмоктано з пальця, то вони нікому не цікаві. Людям однаково неприємні і сухий офіціоз, і сльозливі «людські» новини.
— В «N-му кілометрі» вам нерідко вдається виходити через розповідь про конкретні проблеми на певні узагальнення...
— «N-й кілометр» став дуже популярним, сильним проектом, який виріс із запропонованого 10-хвилинного формату. Тому з наступного року намічається серйозний розвиток цієї програми, вже є цікаві ідеї.
Мені цей публіцистичний жанр, трохи забутий в українській журналістиці, дуже подобається. Він складний, і не кожний журналіст, який робить новини, може вирости до рівня публіцистичної програми. Адже це непросто написати «більше, нiж сюжет». Це інший спосіб спілкування з людьми, сприйняття ситуацій серцем.
Цього року ми вперше створили публіцистичну серію «Остання осінь тисячоліття. Погляд у майбутнє». Вона включає в себе вісім фільмів, знятих у різних країнах Східної Європи. У кожного фільму — свої герої, свій настрій, багато інформації та невідомих раніше глядачеві фактів. Ідея проекту — показати життя в цих країнах і спробувати спрогнозувати їхнє майбутнє. Адже ми сусіди, і нам разом жити в оновленій Європі.
— Один із ваших помітних проектів — політичне ток-шоу «Право вибору». Але в програмі вже побували чи не всі головні ньюсмейкери країни…
— Хочете спитати, що робитимуть ведучі, коли звузиться коло політиків? Програма не зникне, оскільки має великий потенціал розвитку.
Прямий ефір надає особливого нерву передачі, а вона сама пропонує новий рівень відвертості, без якого неможливо будувати сучасну державу. Політика і політики мають бути публічними, інакше це зовсім не політика, а вирішення питань «зацікавленими особами».
