Досягнення минулого ТБ-сезону помітні. Проте не всім
Олесь ТЕРЕЩЕНКО, ведучий ТСН (1+1):
— Усі важливі політичні події минулого сезону здійснили різноспрямований вплив на телебачення. З одного боку, вони ще більше звузили площу свободи, надану ТБ. На цій площі тепер можна стояти однією ногою, і, щоб утриматися, необхідно відчайдушно — кожного моменту — балансувати. З іншого боку, є декілька очевидних перемог каналу «1+1» у цих умовах. Ми на кілька годин зробили українську політику відкритою глядачеві, який спостерігав за нею через «вікно» телевізора. Програми «Ніч виборів» та «Епіцентр» із Юлією Тимошенко та Григорієм Суркісом — це не просто політичне шоу, запитане в нашому суспільстві. Це принципова згода його учасників змінити кулуарне протистояння на битву політичних гладіаторів на телевізійній арені. Сподіваюся, що їхній приклад наслідуватимуть і інші. Іще один крок уперед — грандіозне політичне шоу на Михайлівській площі Києва. ТСН за допомогою інших служб каналу зробила виступ Білла Клінтона доступним для всієї України. І той, хто провів ці години з «1+1», тільки виграв. Від ефекту присутності, створеного прямими включеннями, з коментарями та інтерв’ю, від інформаційного потоку — з історією візитів американських президентів, із проблематикою відносин Україна — США, з атмосферою дійства, яке відбувається на твоїх очах. А ще було журналістське розслідування, проведене від початку і до кінця за всіма законами цього жанру. ТСН першою того ж дня сумістила дві події — запуск «Точки- М» на полігоні і так званий вибух у житловому будинку в Броварах — і висунула версію влучення ракети. Ще важливіше, що це розслідування закінчилося перемогою істини в протистоянні фактів та силового відомства — Міністерства оборони. Уперше дві різні за жанрами програми — інформаційна ТСН та аналітична програма «Епіцентр» — досить ефективно спрацювали в одній зв’язці. Перша провела розслідування і зібрала докази, друга поставила крапку: в прямому ефірі на всю країну прозвучало зізнання Міноборони. Крім цих перемог, були помилки і прорахунки, які, сподіваюсь, у новому сезоні не повторяться.
Ірина ВАННІКОВА, ведуча «Вікна-новини» (СТБ):
— Життя має багато різних відтінків, окрім основних кольорів, а спектр телепродукції вітчизняних каналів, вже обмежений певною концепцією, звужено до мінімуму. З позиції комерційних каналів, відбувається закономірний процес, бо їхнє завдання — виправдовувати витрати, заробляти гроші та підвищувати рейтинг. А тому — демонструється продукт, що користується великим попитом у найширшої маси глядачів. Такий шлях цілком ефективний та визначає тенденції розвитку ТБ у нинішніх економічних умовах. Логічним продовженням цих процесів має стати така ситуація, коли телебачення не заграє з пересічним глядачем, а створює свій світ, таким чином, щоб формувати світогляд глядацької аудиторії. З цієї точки зору, на мій погляд, жодних значних проектів у вітчизняному телепросторі не відбулося. Щодо власного виробництва, не вдаючись у подробиці, варто відзначити факт появи телесеріалу «День народження Буржуя» на каналі 1+1. Це говорить про те, що існує й інший шлях розвитку, де гроші можна заробити в результаті створення власних проектів.
І останнє: англійці називають телебачення «the two-minute culture» (двохвилинна культура). Саме стільки витрачається часу на зміну каналів. Сьогодні особисто мені вистачає 5 — 10 хвилин на те, щоб перегорнути усі вітчизняні канали, аби вичерпати ліміт споживання ТБ-програм. Марко ГРЕСЬ, ведучий програми «Былое» («Інтер»):
— Телебачення стало гіршим. Вмикати телевізор дедалі менш цікаво. Те, чим нас смішать, просто жахливе: позавчорашні анекдоти, дотепи часів «Очакова и покоренья Крыма». Якщо раніше до кривляння різногатункових шоуменів від гумору ставився запитально: «Дорослі люди. Невже вони не бачать себе збоку?» — то нині відповідь ствердна: «Вони просто бездарні». Черговий похід у народ доморослих естрадних зірок: «Із самого початку безнадійно. Без крихти таланту і навіть без зовнішніх даних». Фільми стали гіршими. Поступово вимиваються з ефіру документальні серіали, хоч абсолютно зрозуміло, що люди вже хочуть дізнаватися щось нове, цікаве і згадувати забуте. Загалом, хочеться перемикати на російські канали, там хоч щось відбувається.
Інна СЛАВІНСЬКА, аналітик програми «Репортер» («Новий канал»):
— Нічого супервидатного, відверто кажучи, не бачу. Розвиватися нам усім ще і розвиватися.
Людмила КОРОЛЬ, випусковий редактор інформаційно-аналітичної служби телеканалу «Інтер»:
— Якщо вести мову про вітчизняне телебачення, то минулий сезон нічим особливим себе не проявив. Порівняно, наприклад, із російським, у ньому досі витає стійкий «провінційний душок». Заради справедливості хочу зазначити, що на деяких загальнодержавних каналах стало менше, з дозволу сказати, ефірного сміття, тобто відверто непрофесійних та неякісних програм-одноденок. До досягнень можу віднести вихід в ефір програми «Право вибору» (телеканал «Інтер»). Жанр політичного ток-шоу взагалі мало освоєний, і сам факт появи такої програми — це непогана заявка на серйозну політичну журналістику. А прихильників розважального ТБ минулий сезон порадувати нічим не зміг. Український глядач, як і раніше, може тільки заздрити тим, хто вміє і робить такі програми, як, наприклад, «О, щасливчик» (НТБ).
