«Зелено»-суворий адвокат
Віце-канцлер німецького уряду, міністр закордонних справ Йошка Фішер (на фото) вчора та позавчора запевняв у Києві Президента Леоніда Кучму, прем’єр-міністра Віктора Ющенка та голову МЗС Бориса Тарасюка в тому, що Німеччина може стати «адвокатом» України на Заході, що вона, як і раніше, зацікавлена не лише в зміцненні всіх можливих відносин, а й в інтеграції України до ЄС. Наскільки Німеччина дійсно готова взяти на себе захист українських інтересів у ЄС, стане більш очевидним після зустрічі між Президентом Кучмою та канцлером Шрьодером 11—12 липня в Лейпцизi. За тиждень до цього саміту проясниться й інший момент: 5 липня на конференції в Берліні країни-донори мали б дати відповідь, буде зібрано необхідні кошти на закриття Чорнобильської АЕС чи ні. І це теж буде знаковою подією.
Йошка Фішер, як і личить «зеленому», звичайно, привітав те, що Україна нарешті визначилася з датою закриття ЧАЕС (15 грудня 2000 року). Але поквапився додати, що «Німеччина та Україна зберігають різні підходи до використання ядерної енергії». Тобто Німеччина, як і раніше, виступає різко проти добудови двох блоків Рівненської та Хмельницької АЕС. Через це Європейська комісія досі не може дати чіткої відповіді, чи буде вона виконувати положення Оттавського меморандуму 1995 р. про закриття ЧАЕС, де все начебто прописано просто, чітко й чорним по білому. Леонід Кучма на початку червня зазначив з цього приводу, що виконання своїх зобов’язань мало б стати справою честі для тих, хто їх на себе брав.
Німецькі «зелені» обговорять проблему фінансування закриття ЧАЕС днями на своєму з’їзді. За словами Фішера, зараз було б «дуже нерозумно» заявляти, скільки саме країни- донори можуть виділити на закриття ЧАЕС, — щоб не «розслабляти» тих, хто ці кошти може надати. Як зазначив Борис Тарасюк, на реалізацію проекту «Укриття» необхідно $768 млн., на сьогодні зібрано $393 млн. плюс заявлено про можливість виділення ще $300 млн.
Крім того, Йошка Фішер дипломатично намагався «підсолодити пігулку» втрати перспектив проекту Ан-7Х у Західній Європі (який, до речі, Німеччина щиро підтримувала), заявивши, що Україна повинна взяти участь у реалізації проекту середньомагістрального літака. Хоча реальних пропозицій з цього приводу ще ніхто не бачив і не чув.
Здається, Україну не омине й оголошена Німеччиною програма запрошення на роботу 20 тисяч фахівців-комп’ютерників.
І, як завжди, наголошувалося на необхідності збереження темпів українського реформаторства, зміцнення економіки та, між іншим, виконання Україною своїх боргових зобов’язань. Заради ще кращих відносин.
А щоб усі ці добрі слова вилилися в щось конкретне — пом’якшення візового режиму, адекватне задіяння України в розробках загальноєвропейської політики в сфері безпеки, зрушення з мертвої точки відносин Києва з ЄС — очевидно, ще доведеться почекати.
