Українська мрія
У чому її особливість можна зрозуміти, оглянувши фотовиставку «Лідери серед нас», яка відкрилася позавчора у київській галереї «Л-арт»![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20000420/471-2-1.jpg)
Знімки, зроблені відомими фотографами Олександром Глядєловим та В’ячеславом Маєвським, репрезентують дев’ятьох наших співвітчизників, а стислі тексти, якими доповнено експозицію, проясняють логіку добору персоналій — фотовиставку присвячено людям, що вміють розпорядитися свободою, а це означає — зробити вибір і взяти за нього відповідальність тільки на себе. Їхнє життя, як і всіх нас, чітко розділилося на до незалежності і після; усі, кого представлено на фото, визнають — у СРСР ми ніколи б не могли робити того, чому зараз присвятили своє життя. Приміром, колишня акторка Лариса Висоцька тепер заснувала і керує Хмельницьким реабілітаційним центром для наркозалежних, композитор Кармелла Цепколенко, яка тоді писала «у стіл» авангардні музичні твори, нині заснувала Одеський міжнародний фестиваль нової музики «Два дні і дві ночі», директор спортивної школи Борис Литвак тепер заснував реабілітаційний центр для дітей з фізичними вадами, а колишній вчитель Олександр Чумаков нині католицький священик і організатор притулку для вуличних дітей «Світлий дім»... Як висловився один із героїв експозиції Анатолій Барабакару (колись картковий шулер, а зараз відомий автор детективів): «У мене, в’язня в минулому, за радянських часів практично не було шансів на публікацію. Я не часто думаю над тим, ким би я був, якби Україна не стала незалежною. Але якщо я замислююсь, то чудово усвідомлюю, що просто ніким».
Як відомо, «американська мрія» — це концепт суспільства рівних можливостей, у якому і тесля може стати президентом. Українська мрія — це щось принципово інше, недарма ж на виставці немає жодного фото політика, жодного увінчаного лаврами лауреата чи записного пророка. Ніяких героїв захмарних висот, тільки звичайні герої поцейбічного світу, які реально змінюють життя на краще. Виставку організовано в рамках проекту «Обличчям до змін — обличчя, що змінюються». Його мета — пояснити позитивний досвід української незалежності, як самим українцям, що зневірилися у власних силах (виставку планується показати на всій території України), так і іноземцям, які, поки що, асоціюють нашу державу зі словами «Чорнобиль», «корупція», «злидні», «кримінал».