Без обману

Покійний Зиновій Гердт якось сказав: «Є два місця в Москві, де вас ніколи не обдурять: консерваторія і «Современник». Цими словами великого артиста Галина Волчек, головний режисер театру «Современник», справедливо пишається. Хоч і визнає: «У нас, як у будь-якого живого театрального організму, бували і негаразди й помилки, але ми ніколи не обманювали своїх глядачів ні в репертуарі, ні в способі життя». І глядачі, треба визнати, платять театру багаторічною відданістю і любов'ю. Та що там казати: «Современнику» багато років вдається залишатися одним із найбільш модних, аншлагових, як прийнято нині говорити, культових театрів російської столиці. Вже тільки тому приїзд «Современника» до Києва — унікальний. А ще — такі великомасштабні за форматом гастролі цього театру в Україні вперше. І хоч мені можуть заперечити, що не однією антрепризою живе Київ: ось були ж улітку гастролі ВДТ, а зовсім недавно Малого театру, — але навіть найдобросердіше настроєний глядач не може не визнати, що це значною мірою ретро-театр, незважаючи на гучну, однак все ж колишню славу. «Современник» — по справжньому день сьогоднішній. Незалежно від того, що вони грають: «Вишневий сад», «Пігмаліон», «Крутий маршрут» (хроніка часів культу особи) чи молодецьку комедію Миколи Коляди «Ми їдемо, їдемо, їдемо». Гастрольний тиждень «Современника» дуже насичений зустрічами — офіційними і неформальними, як мовиться, для душі. Артисти театру відвідали Музей Булгакова, побували на меморіалі в Бабиному Яру. А Галина Волчек і Марина Нейолова, тонкі цінувальниці моди, яку вони шанують як мистецтво, побували в салоні Сергія Бизова, де несподівано для всіх Марина Станіславівна виступила в ролі моделі. І, треба визнати, справилася з цим блискуче.