Про Котю — балансовою вартістю 300 гривень
— Я говорив можновладцям, що можу пояснити людям, чому у них немає зарплати, але пояснити ведмедеві, чому немає грошей купити для нього їжу, навряд чи можливо, — розповідає кореспондентові «Дня» директор Музею народної архітектури та побуту Роман Радович. — Інакше кажучи, утримання ведмедя стало найсерйознішою проблемою, яка залишилася мені від попереднього керівництва. Будучи спеціалістами у сфері музейництва, я і мої працівники ще можемо дати собі раду з домашніми тваринами (які також живуть у зоокутку), але утримання диких тварин вимагає присутності відповідних фахівців. А їх штатний розклад, тим паче при постійному скороченні штатних одиниць, просто не передбачає. От і будь мудрим.
Мудрим, звичайно, доводиться бути, постійно випрошуючи по відповідних підприємствах комбікорми, м'ясні відходи, моркву тощо. І часом навіть з домашнього столу викроювати для клишоногого якусь поживу. Але всі усвідомлюють, що ситуації це не рятує. Клітка площею 3,70 на 2 метри і висотою 2,20 метра, в якій і нині мучиться Котя, справляє похмуре враження не лише на туристів, а й на музейних працівників, які за цей час мали би звикнути до Котіних буднів.
Тому галас Світового товариства захисту тварин та його західноукраїнської філії навколо долі цього ведмедя музеєві став у пригодi. Як наслідок, за згодою місцевої влади та музейного керівництва Котя до осені переселиться у притулок в Угорщині, де матиме гектар для свого проживання. Із цього радіють усі і, мабуть, і сам Котя. «Звісно, ми б дуже хотіли залишити Котю у Львові, — каже Роман Радович. — Так, як, зрештою, планувалось спочатку. Але за підрахунками Світового товариства захисту тварин, для майбутнього існування ведмедя треба обладнати відповідно до міжнародних вимог приміщення вартістю 250 тисяч доларів США. Звідки ми візьмемо такі гроші?»
До речі, балансова вартість ведмедя 300 гривень.
