Україна перетворюється в імпортера цукру?

Обіцяні 300 млн. євро настільки надихнули заступника міністра АПК Сергія Рижука, що він на прес-конференції у вівторок згадав, що Україна була житницею Європи і зажадав «відновлення провідних позицій». Прагнення зрозуміле і навряд чи хто проти цього буде заперечувати. Але схоже, заступник міністра дещо поквапився. Як пояснив президент компанії «Укрінтерцукор» Євген Імас, угода є фактично тільки протоколом про наміри і розрахована на п'ять років. Прогнозуючи обсяги виробництва цукру цього року Є.Імас зазначив, що за річної потреби у 1,6–1,8 млн. тонн, нинішнього сезону буде вироблено не більше 1,2–1,3 млн. тонн. Кореспондент «Дня» поцікавився, чи не завадить компанії, котра працює з цукровими буряками, планований імпорт більш дешевого тростинного цукру, яким, ймовірно, будуть ліквідовувати дефіцит. «У нас немає іншого виходу, — відповів Є. Імас. — Звичайно, потрібно збільшувати виробництво цукрових буряків. Якщо не виходить — імпортувати цукор, хоча це й дуже соромно».

Проте заступник голови правління національної асоціації «Укрцукор» Олександр Петриченко негативно поставився до подібної практики регулювання ринку. На його думку, перевиробництво й відсутність ефективного власника призводять до продажу цукру нижче його собівартості. Звідси чергове коло поширення бартеру, вимивання обігових коштів, зростання заборгованості. Наприклад, завдяки такому «регулюванню», вважає О. Петриченко, Росія вже втратила бурякосіючі господарства.