Найлояльніший прем'єр дістав удар у спину
Таке вступне слово видавало нервовий стан п. Пустовойтенка і було невиправданим ні з технологічного, ні із психологічного погляду, оскільки викликало різко негативну реакцію залу. Однак неофіційна інформація, яка гуляла кулуарами, пояснювала деяку уявну неадекватність поведінки прем'єра: Валерій Павлович боїться не лівих ініціаторів відставки уряду в парламенті — насправді він боїться «своїх», тобто президентських сил. Не виключено, що він знав про те, що і «Відродження регіонів», і «Трудова Україна», і частина СДПУ(о) обговорювали можливість відставки всерйоз. Пізніше, у виступі Олександра Мороза ці чутки «легітимізувалися»: «...за рекомендацією свого оточення, Президент здав уряд. Подивіться, крісло Президента порожнє, а Волков з'явився в залі. Якщо найгаласливіша фракція ПСПУ голосуватиме за відставку, значить, там остаточно домовилися. Валерій Павлович, вас звільнять руками ВР, але рішення приймалося не тут...» До цього лідер Соцпартії додав, що в Президента розглядалися кандидатури на пост прем'єра: Білоблоцький, Деркач, Кінах.
Однак, за відомостями кореспондента «Дня», в останній момент «пропустовойтенківські» сили в оточенні Кучми відстояли уряд у боротьбі з «анти», і команди «валити» з головного кабінету не надійшло. Проте вважати що-небудь остаточним на Банковій, як свідчить практика, можна тільки після того, як воно здійснилося. І то не завжди. Невпевненість самого прем'єра доводить: йому це відомо краще за інших.
Сам же звіт Валерія Пустовойтенка можна було б назвати рекламним, якби він не був таким безбарвним. Проте комуністи, знущаючись, називали його «яскравим» і уточнювали: про яку квiтучу державу ви нам розказували, ми з виборцями живемо в іншій країні.
На тлі нудно-релятивної доповіді прем'єра емоційна, але конкретна співдоповідь лідера КПУ Петра Симоненка, безсумнівно, повністю вигравала. Оскільки мова йшла про те, що всі знають і бачать. Народ убожіє і вмирає, державу розкрадають, прикладом «прозорості» приватизації може бути МГЗ, заборгованість із зарплат і пенсій катастрофічно зростає, хоча й не індексується, до жнив не готові, паливом господарства не забезпечені, а уряд просто не знає, що діється в країні... Тема збирання хліба, до речі, звучала в залі часто і дуже тривожно. Не виключено, що Олександр Ткаченко, який напередодні на своїй прес-конференції попереджав, що Україна може виявитися мало не на порозі голоду, не так уже й перебільшував. Проте і відповіді прем'єра на цю тему ніяк не вимальовували особливу урядову заклопотаність ситуацією, що катастрофічно складається, хоча мотив «закордон нам допоможе» явно мав місце... Цікава, до речі, обмовка сталася у Валерія Павловича у відповіді про «згубні рецепти МВФ»: мовляв, нікуди нам не подітися, ми залежимо від кредитів і «будемо проводити ту політику, яка потрібна МВФ». Узагалі-то він щиро відповів: мовляв, вимоги змушені виконувати, але після бурхливої реакції залу вибачився і виправив себе...
Виступи від фракцій несподіванок не принесли. Наталія Вітренко від імені ПСПУ заявила, що фракція за відставку уряду. Сергій Довгань від селян повідомив, що тепер не час, і «приймати відставку буде після 31 жовтня наш кандидат Олександр Ткаченко». Михайло Сирота, у фракції якого зібралися найкрутіші «трудовики», на кшталт Пінчука — Деркача, запевняв, що з погляду «трудової людини» відставка нічого не дасть. «Реформи» Віктора Пинзеника виступили за відставку. «Батьківщина» Юлії Тимошенко, звісно, — «проти». «Громада» — «за», Рухи — «проти»... За відставку уряду, як і передбачалося, проголосувало менше як 200 чоловік: 182. Фракція ПСПУ, між іншим, «за» голосувала тільки шістьма голосами із 14...
ДО РЕЧI
Напередодні розгляду в парламенті питання про відповідальність уряду, Леонід Кучма заявив, що хоче «попередити парламент із цього приводу», оскільки «не буде дивитися на розвиток ситуації просто так», — повідомив Інтерфакс-Україна. «Мені набридла ця гра навколо відставки уряду, вона заважає нормальній роботі», — сказав Президент. Щоправда, спостерігачі зазначають, що в заявах Президента вже немає тієї колишньої енергії й не відчувається рішучості відстояти уряд Пустовойтенка за будь-яку ціну.
А в кулуарах парламенту активно обговорювали чутки про іншу гру, яку веде відомий російський підприємець Борис Березовський (із його ім'ям пов'язують участь у передвиборнiй кампанії Л.Кучми в обмін на лобіювання інтересів Березовського в Україні. Зокрема нового керівника ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» Миколу Набоку вважають людиною всюдисущого БАБу). За чутками, Борис Березовський настійно радив Леоніду Кучмі замінити Пустовойтенка на посаді прем'єра.
У зв'язку з цим, можливо, далеко не останню роль у тому, що уряд вистояв, зіграла зроблена напередодні В.Пустовойтенком заява на підтримку М.Набоки: «Керівник прийшов нормальний, я хотів би, щоб колектив сприйняв його, і ми на Миколаївському глиноземному заводі навели порядок».
