Ставка на безвідповідальність

Епопею з «узаконенням» статусу Національного банку українські фінансисти чомусь не помічають впритул. Ні валютної паніки, ні зростання кредитних ставок, одним словом, повна байдужість до життєвого для них питання — під чиїм управлінням уже вчора виявилися їх грошики. Можливо, вони перебувають під гіпнозом харизми головного банкіра? І абсолютно даремно. Головний банкір згідно з новим законом таким не є. Головного банкіра просто не обрали ще «необрані» 7 партійних і 7 президентських делегатів. Хоча, не виключено, головний банкір все-таки збереже за собою свою роль. Епопея ж знову в самому розпалі…

20 травня Верховна Рада ухвалила в остаточній редакції закон «Про Національний банк України», а лише через два тижні Нацбанк передав у aдміністрацію Президента свої зауваження, в яких містилося прохання накласти вето на статті, що регламентують управління НБУ та порядок списання штрафів із комерційних банків. До чиїх рекомендацій прислухається Президент, не було ясно до найостаннішого моменту — 11 червня.

Нагадаємо, через що з новою силою розгорілася суперечка. У новому законі Рада НБУ як вищий орган керівництва Нацбанку дістала дуже великі повноваження. При цьому членів Ради все тим же законом фактично було звільнено від усілякої відповідальності за прийняття своїх ухвал. Навпаки, правління НБУ відповідальністю було наділене сповна.

Діагноз, поставлений законові неупередженими спостерігачами, був невтішний: замість урегулювання прав і обов'язків керівництва центрального банку, Верховна Рада заклала міну уповільненої дії під весь фінансовий ринок. Цей висновок не міг не враховуватися Президентом. Однак він ухвалив вельми оригінальне рішення: закон — підписати, а небезпечні для стабільності грошового ринку статті — оскаржити в проекті закону «Про поправки до закону про Нацбанк». Адже Президент, як і всі ми, чудово знає, які рішення приймаються у форматі «колективної безвідповідальності». Тут, звісно, можна заперечити: як-не-як відповідальна особа законом вказана — голова правління НБУ. Але, як стверджують фахівці, така виконавча відповідальність при «невтручанні» в суть того, що підлягає виконанню — для грошово-кредитної сфери нонсенс, який переходить у катастрофу.

Отже, 15 червня, тобто всього через декілька днів після схвалення закону Президентом, у парламент було передано законопроект, у якому, зокрема, пропонується позбавити Раду Національного банку статусу вищого органу управління, а також відібрати в нього частину повноважень і підпорядкувати Раду голові НБУ. Коротше кажучи, Верховній Раді пропонується зрівняти в статусі Раду і правління НБУ, вказавши в законі, що обидві структури є керівними органами банку. Ще із закону запропоновано вилучити положення, згідно з якими Рада має виняткові права накладати вето на ухвали правління, затверджувати участь НБУ в інших організаціях, затверджувати зовнішньоекономічні угоди в розмірі понад 10 млн. гривень, давати згоду на призначення та звільнення членів правління і затверджувати кошторис Нацбанку. Крім того, законопроект передбачає скасування посади голови Ради, якого обирають її члени, і підпорядкування Ради голові НБУ. Вочевидь, клопотання Президента перед ВР розглянути закон у першу чергу зажадало певних компромісів. Інакше важко пояснити, чому в новий законопроект потрапило положення (проти якого завжди виступав Віктор Ющенко), що надає банкові право купувати казначейські зобов'язання на первинному ринкові (тобто зберігаючи пряме кредитування бюджету).

Поки що невідомо, чи вистачить у Верховної Ради мудрості не перетворювати орган, що керує грошовою системою України, на міні-Верховну Раду з усіма наслідками, що з цього випливають. Враховуючи прогноз заступника голови парламенту Адама Мартинюка, що ВР «швидше за все, не підтримає пропозицію Президента внести зміни до закону «Про Національний банк України», що позбавляє Раду НБУ статусу вищого органу управління», з мудрістю у народних обранців проблем не буде.