Нацбанк грає занадто добре…

Цей забавний історичний приклад, на перший погляд, не має абсолютно ніякого відношення до долі сучасної гривні. Гривню поки населення любить і приймає із задоволенням. А ось у поведінці відповідальних за гроші осіб дещо спільне є. Це спільне — в страху перед знеціненням грошей. Звісно, в Нестора Махна не було в челяді професійних банкірів, і він «грав як умів». У наших керманичів із челяддю все гаразд настільки, що їх професійна гра часто виявляється віртуознішою, ніж того вимагає партитура. Більш того, нерідко що вищу майстерність демонструє виконавець, то підозріліше слід ставитися до першоджерела.

Не кожний із наших проникливих читачів звернув увагу, що Національний банк України в останні декілька тижнів поводиться вельми непослідовно. Спочатку оголошує про можливе зниження облікової ставки (що впливає на вартість кредитних ресурсів), банкам обіцяє зниження норм резервування (тобто вилучення в них зайвих грошей), посилаючись на пануюче на ринку благополуччя. Тим самим благополуччям він пояснив і скасування колишніх своїх обмежень щодо доступу банківських клієнтів на валютний ринок. А тут раптом пішли несподіванки, які (на тлі декларованого благополуччя) інакше як передвісниками чогось поганого не назвеш.

«Національний банк вважає за доцільне встановити граничний розмір оплати готівкою — не більше ніж 3000 гривень», — записано в постанові № 249 «Про посилення контролю за операціями з готівкою». Причому граничний розмір однаковий як для фізичних, так і для юридичних осіб. Усі товари, що перевищують згадану суму, обслуговуватимуться за безготівковими схемами — або за перерахуванням із банківського рахунку, або з використанням пластикової платіжної картки покупця. Згідно з офіційною точкою зору, оприлюдненою заступником голови правління НБУ Ярославом Солтісом, потоки готівки поза банками «є грунтом для фінансових зловживань, хабарництва, криміналізації суспільства». Є ще три десятки причин, чому Україна повинна ширше використовувати безготівкові розрахунки, — висока собівартість виготовлення й захисту банкнот, їх інкасація, «вимивання» бюджетних грошей через підставні фірми. Причому ні для кого не секрет, додав пан Солтіс, що процес «вимивання» грошей із фінансової системи посилиться в період виборчої кампанії.

Очевидно, що всі ці нововведення не на жарт стривожили обивателів. І вже за тиждень прес-служба НБУ пояснила, що введення обмежень, котре готується Національним банком, на розмір розрахунків із використанням готівки не торкнеться платежів фізичних осіб: «Ці обмеження зовсім не торкаються розрахунків готівкою, що здійснюються населенням», — сказано в повідомленні. Національний банк обмежить 3000 гривень розмір готівкових розрахунків протягом одного дня між юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності. «При цьому видача готівкових коштів із рахунків суб'єктів господарювання не обмежується, а їхні розрахунки між собою можуть здійснюватися як за рахунок коштів, отриманих у банку, так і за рахунок виручки», — сказано в повідомленні прес-служби Нацбанку.

Втім, офіційні представники Нацбанку не торкнулися причин обмежень готівкових розрахунків, на які звернуло увагу кореспондента «Дня» джерело в Кабміні (яке побажало залишитися невідомим). За його словами, передвиборний чинник дійсно є ключовим, але не в сенсі побоювань із приводу розширення тіньового бізнесу, а в сенсі втрати контролю над інфляцією. Нашу увагу було звернено на сплеск популістських обіцянок, здатних трансформуватися в зростання грошових мас поза банками (тобто готівки) напередодні виборів. Зокрема, минулого тижня Президент видав розпорядження Кабміну виділити 1 млрд. грн. як кредит Пенсійному фонду й забезпечити стовідсоткове фінансування поточних соціальних виплат. Таким чином, свята передвиборна мета — погасити борги найактивнішому загону електорату — коштує щонайменше 2 млрд. грн.

Спостерігачі й раніше прогнозували зміну русла грошових потоків: із безготівкової форми в готівкову, від одержувачів урядових субсидій, кредитів, дотацій (безготівкових) до пенсіонерів, вчителів, лікарів (готівкою). Зазначимо, в умовах неможливості легкого доступу до друкарського верстата, адже на варті стоїть Закон «Про бюджетну систему» в компанії з МВФом, грошовий ринок мимоволі починає працювати згідно із законом «збереження енергії»: ніщо не береться з нічого й не зникає безслідно. Іншими словами, якщо на готівковому ринку очікується приплив мас, на безготівковому — доводиться робити дефіцит, заохочуючи власників «різних» грошей співпрацювати один із одним лише в один бік — із базару в банк.

15 червня голова НБУ В. Ющенко говорив, що правління доручило емісійно-кредитному департаменту протягом двох днів проаналізувати можливість зниження ставок. Але вже 17 червня директор емісійно-кредитного департаменту Нацбанку Наталя Гребеник змушена була сказати своєму шефу, що вважає передчасним зниженням ставок, враховуючи надлишок вільних коштів у банків і досить високий рівень інфляції. За 6 днів такий же діагноз було поставлено й стану банківських резервів. «Національний банк зараз не має можливості знизити розмір обов'язкових резервів комерційних банків… На сьогодні й протягом найближчих 10 днів такої можливості немає. Розмір резервів зараз відповідає стану банківської ліквідності. Якщо зменшити резервні вимоги, це може негативно відбитися на ринку», — сказала Наталя Гребеник. Хоча раніше НБУ не виключав можливості пом'якшення резервних вимог до банків протягом червня.

Тактичні рухи тіла НБУ сторонньому спостерігачеві зрозуміти важко, але їх абсолютно не зрозуміти в світлі розробок Міністерства економіки, що прогнозує до кінця цього року грошовий «штиль»: за словами міністра економіки Василя Рогового, курс гривні не досягне навіть верхньої межі діючого курсового коридору й становитиме від 4,2000 до 4,4000 UAH/USD. Правда, цей прогноз не враховує можливі політичні ризики. «Є декілька моментів, що можуть вплинути на стабільну ситуацію на ринку. Зокрема, політична ситуація восени (в період виборів президента) — якщо вона буде дестабілізуючою й внесе невпевненість у поведінку суб'єктів цього ринку, то спрогнозувати подальший розвиток подій досить складно», — сказав В. Роговий.

Ймовірно, в Нацбанку немає права не враховувати політичні ризики. Швидше навпаки, він тільки тим і займається, що їх враховує: на 10 днів, місяць, квартал уперед. Інша справа — економічні ризики, що надають інші реалії для прогнозів.

ДО РЕЧI

Економіст Тамара ШИГАЄВА в тижневику «Зеркало недели» пише: «Поки всі ми купуємо продукти старого врожаю, ціни на споживчому ринку зберігаються на колишньому рівні. Але восени економіка повинна буде збалансувати ціни, й це приведе або до їх обвального зростання, або до зростання квазігрошей, особливо прострочених заборгованостей. Зазначимо, що восени зростання цін відбувалося завжди, оскільки в період збору врожаю треба було сплатити за нього вже за новими цінами, збалансованими з цінами, що зросли за рік, на всі несезонні види продукції. Таким чином, осінь завжди була найскладнiшим у економічному плані періодом. Але нинішня віщує нам найбільш крупномасштабну кризу…»