Гуманізм у пурпурових тонах

У квітневому, чотирнадцятому номері «Красного Знамени» (газети комуністів Харківської області), на прохання одного з читачів і шанувальників газети надруковано моральний кодекс будівника комунізму. Усьому населенню України, гадаю, відомо, що КПУ й близькі «за духом» партії мають (після перемоги на виборах) намір будувати соціалізм. Але, відверто кажучи, я навіть не передбачав, що в плани їхнього будівництва входить згодом побудова комунізму. Я чудово пам'ятаю, як нас, школярів, примушували вчити цей «моральний кодекс» напам'ять. А як насправді виконувалися самими більшовиками настанови цього кодексу? Я зупинюся на двох пунктах, які б я, на місці редакції («Красного Знамени»), опустив би. Отже перша з них:

— Гуманне ставлення та взаємоповага між людьми: людина людині друг, товариш і брат.

Починаючи з 1917 року й закінчуючи 1991-м цей пункт виконувався з точністю до навпаки. Почну з газети «Красный террор» від 1.11.1918 року: «Не шукайте на слідстві матеріалів і доказів того, що обвинувачений діяв на ділі або на словах проти Рад. Перше запитання, яке ви повинні йому запропонувати, — до якого класу він належить, якого він походження, виховання, освіти або професії. Ці запитання мають визначити долю обвинуваченого». А відсутність впродовж п'яти років (починаючи з 1917 р.) Кримінального кодексу або введення згодом комуністами до «судової» системи тортур? Це гуманність?! Далі «гуманне ставлення» комуністи виявили голодом 1933 року, насильством і репресіями тридцятих років, ставленням до звільнених полонених у часи ВВВ, розстрілом демонстрації в Новочеркаську, введенням військ до Афганістану, приховуванням наслідків, упродовж декількох днів, аварії на Чорнобильській АЕС (однак провели демонстрацію 1 травня) та ін.

Наступний пункт:

— Чесність і правдивість, етична чистота, простота й скромність у суспільному та особистому житті.

Цей пункт був керівництвом для простого народу, для «нижчих шарів». Як жили партійні керівники та інші начальники, я гадаю, всі знають: спецпайки, спецдачі, квартири, «членовози», спецсанаторії тощо. Життя й «праця» комсомольських працівників вдало показані в фільмі «НП районного масштабу». Природно, працівники обкомів і райкомів КПРС від них «не відставали». А громадяни в цей час читали «чесну й правдиву» газету «Правда».

З повагою до вашої газети та її читачів