Неконкурентоспроможність української влади обертається для українців «поразкою в правах»
Тенденція, яка почала вимальовуватися, явно суперечить бадьорим заявам про позитивний імідж України на міжнародній сцені. НАТО, визнавши Україну своїм особливим партнером, не визнало за необхідне якось проконсультуватися з Києвом напередодні початку війни на Балканах і не звертає жодної уваги на те, що Україна від цієї акції зазнає серйозних збитків. Речник Держдепартаменту США дозволяє собі вголос сказати, як реально оцінюють у Вашингтоні українські миротворчі зусилля — хоча, звичайно, потім йому довелося вибачатися. Лише нещодавно завершилася епопея із судном «Дубай Валлор» та його екіпажем, затриманим навіть не урядом, а просто нігерійським вождем племені. Україну без жодних доказів можна звинуватити вже зовсім в абсурдних речах — нібито вона доставила албанським біженцям салямі, якою вони отруїлися... Депортація з Польщі на цьому тлі — всього лише один з моментів.
Представники МЗС України заявляють, що на сьогодні не виявлено протиправних дій польської сторони при депортації 26 квітня з трьох повітів Свєнтокшиського воєводства понад 200 осіб. Дипломати просять не вбачати тут тенденцій. Нині Генконсульство України в Кракові очікує відповіді на скарги українських громадян від влади Свєнтокшиського воєводства, сказав «Дню» консул Генконсульства України в Кракові Віталій Максименко. За кілька днів у разі її відсутності можливе подання до прокуратури. За словами консула, хоча польська поліція діяла згідно з правом, є «чисто людські аспекти». Про свою акцію, зокрема, вона повідомила консульство лише надвечір другого дня (за нормами на це відводиться три дні).
Кореспондент «Дня» Олександр СИРЦОВ зустрівся із подружжям Ірини та Дмитра Миляновських-Процишин, які розповіли, що було 26 квітня в Сандомирі. Вони були затримані серед 200 інших українців, хоча мали так звану мільдацію — документ, який протягом 48 годин з часу перетину кордону польська поліція видає всім, хто тимчасово перебуває на території країни. Клопочеться про цей документ той, хто з польської сторони приймає в себе іноземців. Дмитро та Ірина задекларували на кордоні достатню для перебування в Польщі суму грошей. Так само чимало інших громадян України мали достатньо коштів, аби повернутися додому.
Затриманих українців звезли до залу для дискотек. За словами Ірини, спочатку їх запевняли, що затримали на дві-три години для перевірки документів. Ніхто не мав із собою речей, їжі, значної суми грошей. Всюди стояла озброєна охорона. Конвой супроводжував українців і під час фотографування, і під час знімання відбитків пальців. Затриманих примушували підписувати якісь невідомі документи — мало хто знав польську. Все це завершилося вранці примусовою депортацією з Польщі без права відвідувати цю державу протягом 5 років. Генконсул Польщі у Львові Пьотр Коновроцький заявив учора на прес-конференції, що, хоча він і розуміє українців, яких скрута змушує їхати на заробітки, із Сандомира їх було депортовано правильно.
Минулого тижня на міжнародному пункті пропуску «Ягодин-авто» і пасажирській станції Римачі на Волині в примусовому порядку були передані українській стороні майже сто громадян України, повідомляє кореспондент «Дня» Олег ПОТУРАЙ. Депортовані розповіли прикордонникам, що польська влада нагально висилала їх, навіть не даючи змоги забрати з місця тимчасового проживання свої речі та особисті матеріальні цінності. З ними поводилися як з абсолютно безправними. Офіційний привід депортації українців із Польщі — порушення правил реєстрації та проживання в Польщі. Однак ті, хто бував там раніше, запевняють, що так жорстко поляки з українцями ще ніколи не поводилися.
Отже, насправді тенденція існує. Важко собі уявити, щоб польська влада дозволила собі так поводитися з американцями, німцями, французами. У той же час опитування громадської думки в Польщі свідчать, що саме українців вважають найгіршими з сусідів, і не лише в Польщі. У Празі, як і у Варшаві, є райони, де не рекомендується розмовляти українською чи російською. Ні польська, ні чеська поліція зазвичай не втручаються, коли в заробітчан, покупців, туристів виникають проблеми з рекетом, поборами, знущаннями.
Цієї тенденції, принаймні в такому її вигляді, не було б, якби українська влада не вела лише розмови про реформи, а її громадяни не були змушені шукати, чим прогодувати сім'ї, в Польщі, Чехії, Естонії, Росії. Якби кожний випадок з громадянином України за її кордонами негайно викликав резонну реакцію МЗС. Не можна когось попросити себе поважати — авторитет треба завойовувати. Звісно, не тим, що держава не здатна ні прогодувати, ні захистити своїх громадян, ні дати їм можливість заробляти вдома.
